• 1928 року на ХПЗ надійшло урядове замовлення на виготовлення дослідного зразка "маневреного" танку (1-12-32).
  • 1931 році почалося складання першого танку, і в цьому ж році була випущена мала серія машин.
  • 1930 році ХПЗ ім. Комінтерну отримав відповідальне завдання - почати роботи зі створення спеціального швидкохідного танка.
  • 1937 році завод №183 отримав завдання на розробку нового маневреного колісно-гусеничного танка.
  • 1940 році два танка Т-34 здійснили пробіг в Москву і назад, показавши при цьому високу надійність роботи всіх вузлів.
Вступ

Перші роки існування СРСР не мав своєх танкової промисловості. Час від часу виробництво і ремонт танкової техніки здійснювались на різних машинобудівних заводах країни. Разом з тим, забезпечення захисту країни вимагало оснащення Червоної Армії військовою технікою, в тому числі і бронетанковою.

Важливою подією у розвитку вітчизняного танкобудівництва стало створення 6 мая 1924 року в Москві в системі Головного управління військовою промисловістю танкового бюро, яке в 1926-1929 роках мало назву "Головне конструкторське бюро Гармато-Арсенального тресту (ГКБ ГАТ)". На бюро були покладені задачі з проектування бойових гусеничних машин і надання допомоги заводам у розвитку їх виробництва. Відсутність у ГКБ ГАТ виробничої бази та необхідного обладнання дуже ускладнювало і стримувало роботу цієї організації.

У зв'язку з цим декільком машинобудівним заводам, в тому числі і Харківському паровозобудівному заводу імені Комінтерна, була доручена організація робіт з танкобудування, а в подальшому і розробка конструкцій вітчизняних танків. Такому рішеннюсприяла наявність на ХПЗ організованого з 1923 року виробництва потужних гусеничних тракторів "Комунар", яке було хорошею виробничею базою для розвитку на заводі танкобудування.

Офіційним документом, який визначає початок робіт з виробництва  танків на заводі, стала Постанова постійної мобнаради від 1 грудня 1927 року, після чого Головне Управління металевої промисловості (лист №1159/128 від 7 січня 1928р.) доручило "...в терміновому порядку обробити питання про постановку на ХПЗ виробництва танків і тракторів..." (з матеріалів Харківського обласного Держархіву, справа №93, лист 5).

Iсторія | MorozovKMDB Iсторія | MorozovKMDB

А.А.Морозов

Початок шляху

Власне історія ХКБМ починається в грудні 1927 року, коли на ХПЗ з числа конструкторів тракторного виробництва був створений новий колектив – танкова конструкторська група. Першим керівником цієї групи був молодий інженер-конструктор Іван Никанорович Алексенко.

Одними з перших завдань цієї групи були участь спільно з ГКБ ОАТ в проектуванні танка, що мав позначення 1-12-32, забезпечення конструкторською документацією заводу, участь у підготовці виробництва танків на заводі.

Зі збільшенням обсягу конструкторських робіт на початку 1928 року директором заводу були затверджені додаткові вакансії до штатного розкладу танкової конструкторської групи на 8 осіб.

Восени 1928 року на ХПЗ надійшло урядове замовлення на виготовлення дослідного зразка «маневреного» танка (1-12-32), розробленого ГКБ ОАТ.

Маневрений танк, якому в процесі виготовлення на заводі була присвоєна марка Т-12, було спроектовано двобаштовим. Мала башта з кулеметним озброєнням встановлювалася на великій башті і мала незалежне обертання.

У лобовій частині великої башти встановлювалася 45 мм гармата; праворуч від неї, а також у лівому борту башти – кулемети (7,62 мм) в кульових опорах. У проектуванні танка важливу участь брав зав. відділом самохідних машин ГКБ ОАТ професор В. І. Заславський, який згодом став першим начальником кафедри танків Військової Академії механізації та моторизації РСЧА.

 У розробці моторно-трансмісійного відділення танка з установкою вітчизняного двигуна М-6 брав участь конструктор авіамоторів, майбутній академік О. О. Мікулін.

Танк Т-12 виготовлявся в умовах майже повної відсутності спеціального обладнання, руками кваліфікованих фахівців тракторного виробництва.

Незважаючи на труднощі та відсутність досвіду, виготовлення зразка просувалося швидкими темпами і було закінчено до кінця 1929 року.

 Заводські випробування танка Т-12 почалися в січні, а офіційні проходили у лютому 1930 року.  Оскільки виконаний зразок танка Т-12 в порівнянні з проектом вийшов важче (20 т замість 16 т) та мав до ­того ж ще низку недоліків, колектив танкової групи (до цього часу чисельність її зросла у два рази) терміново приступив до його переробки. Істотна переробка конструкції танка Т-12 з урахуванням результатів випробувань привела практично до створення проекту нової машини.

Крім збільшення параметрів рухливості (зменшені вага і питомий тиск, збільшені потужність двигуна та швидкість руху), в лобовій частині корпусу встановлений четвертий кулемет, зліва від механіка-водія, та обладнано місце стрілка. Таким чином, зброя в танку стала розташовуватися у три яруси, що стало нововведенням в танкобудуванні. Новому танку була присвоєна марка Т-24.

Iсторія | MorozovKMDB

Техническая контора ХПЗ. 1923 г.

Iсторія | MorozovKMDB

И.Н. Алексенко, руководитель танковой конструкторской группы ХПЗ им. Коминтерна с 1927 по 1930 г.

Проба сил

Танк Т-24 - перша бойова машина, повністю розроблена силами молодого танкового конструкторського колективу ХПЗ. У 1931 році почалася збірка першого танка, і в цьому ж році була випущена мала серія машин (25 шт.). Таким чином, поряд з танковим виробництвом, яке було тоді на ленінградському заводі «Більшовик», на півдні країни з'явився ще один центр танкового виробництва - ХПЗ ім. Комінтерну.

До цього часу на заводі був побудований спеціальний корпус Т2 для виробництва та збірки танків і значно розширено самостійне танкове конструкторське бюро Т2К на чолі з І. Н. Алексенко. Ядром цього бюро стали конструктори спеціальної танкової групи, створеної в грудні 1927 року, які брали участь в розробках, виготовленні та випробуваннях танків Т-12 і Т-24:

  • І. Н. Алексенко 
  • Л. Л. Алфьоров
  • А. С. Бондаренко
  • П. Н. Горюн
  • Е. Т. Дікалу
  • В. М. Дорошенко
  • В. Т. Кириленко
  • О. О. Морозов
  • Н. Г. Поляков
  • М. І. Таршинов

та ін. Керівником танкового виробництва був  С. Н. Махонін.

Iсторія | MorozovKMDB

Состав КБ по разработке танка Т-24

Особливо відповідальне завдання

 

 У 1930 році ХПЗ ім. Комінтерну як завод, який вже накопичив деякий досвід з конструювання та виготовлення танків, отримав особливо відповідальне завдання – почати роботи зі створення та організації виробництва спеціального швидкохідного танка (БТ), необхідного для укомплектування механізованих з'єднань Червоної Армії. Для допомоги і посилення керівництва роботами зі створення першого швидкохідного танка до бюро був прикомандирований з Управління механізації і моторизації Червоної Армії досвідчений військовий інженер М. М. Тоскін.

Новий швидкохідний танк створювався на базі закупленого в Америці зразка шасі експериментального танка «Крісті М1931». Робота над танком переросла передбачувані рамки і перетворилася в творчий процес створення не тільки нових вузлів, але й абсолютно нового компонування машини. Його головною конструктивною особливістю була наявність колісно-гусеничного рушія, який дозволяв при хороших дорожніх умовах рухатися на колесах, а по бездоріжжю – на гусеницях. Керівником всіх робіт, пов'язаних з БТ, був М. М. Тоскін. Перший танк (він називався дослідним – ОБТ) був зібраний наприкінці вересня 1931 року. Після деяких незначних переробок і доведення конструкції танк пішов в серію під маркою БТ-2.

7 листопада 1931 року три перших серійних танка БТ-2 брали участь у військовому параді на Красній площі у Москві. Оскільки питання створення швидкохідного танка було вирішено, М. М. Тоскін (як кадровий військовий інженер) був відкликаний до Управління механізації і моторизації ЧА для продовження своєї основної служби.

6 грудня 1931 року керівником танкового КБ був призначений  О. О. Фірсов.

Подальші роботи над підвищенням бойових і технічних властивостей колісно-гусеничного танка привели у 1933 році до заміни БТ-2 його модифікацією – танком БТ-5. Важливе значення в цій машині мала установка замість імпортного мотора «Ліберті»вітчизняного авіаційного двигуна М-5 конструкції О. О. Мікуліна. Крім того, на БТ-5 встановлювалася більш потужна гармата калібру 45 мм (замість 37 мм на БТ-2). На дослідному танку випуску 1935 р. встановлювалася 76,2 мм гармата.

 Цей танк отримав найменування «артилерійського» і призначався для вогневої підтримки атакуючих танків. Танки БТ-5, що призначалися для командного складу, випускалися обладнаними радіостанцією 71-ТК1 з поручневою антеною на башті.

 У період 1932-1933 років велися конструкторські розробки зі з'єднання броньових деталей корпусу та башти за допомогою електрозварювання замість клепаних з'єднань. Танк типу БТ-2 зі зварним корпусом і баштою мав найменування БТ-4.

Продовжуючи подальше вдосконалення танків серії БТ, колектив конструкторів КБ Т2К у 1935 році створив його наступну модифікацію – танк БТ-7. На цьому танку був встановлений більш досконалий карбюраторний авіаційний двигун М-17Т, і піддалися радикальним змінам агрегати трансмісії. Частина танків оснащувалася зенітними кулеметами.

Iсторія | MorozovKMDB

Н.М. Тоскин

Iсторія | MorozovKMDB

А.О. Фирсов, Руководитель КБ Т2К ХПЗ им. Коминтерна с 1931 по 1936 г.

Розширення робіт

У другій половині 1936 року ХПЗ ім. Комінтерну був перейменований у завод № 183. Всередині заводу також була введена цифрова індексація служб, танковому конструкторському бюро Т2К був привласнений індекс КБ-190.

28 грудня 1936 року наказом Наркома важкої промисловості  Орджонікідзе Г.К. Головним конструктором танкового КБ заводу № 183 був призначений  Кошкін М.І., замість звинуваченого в непридатний конструкції КПП і репресованого  Фірсова О.О. (хоча масовий вихід з ладу цього вузла був викликаний неправильною експлуатаці­єю і «захопленням» стри­бками на танках БТ). Під керівництвом  Кошкі­на М.І. була виконана моде­рнізація танка БТ-7 з установкою в ньому створеного на той час на заводі дизель-мотора В-2. Це був перший у світі танк, який мав дизельний двигун. Танку БТ-7 з дизельним двигуном за креслярсько-технічною документаціэю заводу було присвоєно найменування А-8, в армію він вирушав під маркою БТ-7М.

У невеликих кількостях випускався танк з гарматою збільшеного калібру (76,2мм). Йому була присвоєна марка БТ-7А, призначався він для посилення вогневої потужності танкових підрозділів.

Паралельно з танками типу БТ на заводі № 183 в дуже невеликих кількостях випускалися важкі п’яти баштові танки Т-35, які були спроектовані конструкторським бюро Ленінградського дослідного заводу ім. С. М. Кірова. Для обслуговування серійного виробництва і вдосконалення конструкції цього танка на заводі існувало окреме конструкторське бюро КБ-35, керівником якого був  Бер Й.С.

Iсторія | MorozovKMDB

М.И. Кошкин, Главный конструктор танкового КБ завода 183 с 1936 по 1940 г.

Iсторія | MorozovKMDB

И.С. Бер

Iсторія | MorozovKMDB

Испытания БТ-7. Преодоление рва

Нові задачі

Нові завдання

У жовтні 1937 року завод № 183 отримав від Автобронетанкового Управлін­ня РСЧА завдання на розробку нового маневреного колісно-гусеничного танка. Для виконання цього серйозного завдання М. І. Кошкін організував новий підрозділ – КБ-24. Конструкторів в це КБ він підбирав особисто, на добровільних засадах з числа працівників КБ-190 і КБ-35. Чисельність цього КБ склала 21 людина:

1. Кошкін М. І.
2. Морозов О. О.
3. Малоштанов О. О.
4. Таршинов М. І.
5. Матюхин В. Г.
6. Васильєв П. П.
7. Брагинский С. М.
8. Баран Я. И.
9. Котов М. И.
10. Миронов Ю. С.
11. Календин В. С.
12. Моисеенко В. Е.

  1. Шпайхлер А. И.
  2. Сентюрин П. С.
  3. Коротченко Н. С.
  4. Рубинович Е. С.
  5. Лурье М. М.
  6. Фоменко Г. П.
  7. Астахова А. И.
  8. Гузеева А. И.
  9. Блейшмидт Л. А.

Конструкторське бюро КБ-190,  яким керував М. О. Кучеренко, продовжувало роботи з модернізації танка БТ-7 і доопрацювання конструкторської документації танків БТ-7М і БТ-7А.

Нове КБ-24 менш ніж за рік спроектувало колісно-гусеничний танк, якому було присвоєно індекс А-20. Він був виконаний в точній відповідності з технічним завданням замовника - Автобронетанкового Управління РСЧА. Від БТ-7М танк  А-20 відрізнявся перш за все новою формою корпусу, вперше в танкобудуванні було застосовано розташування броньових листів під кутом. Згодом такий принцип побудови бронезахисту став класичним, широко застосовувався в танках всіх країн. А-20 відрізнявся також новим приводом до ведучих коліс, три з чотирьох катків (на борт) були ведучі. Невеликий відрив по ТТХ танка А-20 в порівнянні з БТ-7М з'явився причиною створення в КБ-24 «ініціативного» танка, названого Т-32. Суттєвою його відмінністю була заміна колісно-гусеничного рушія простішим, тільки гусеничним. Скасування колісного ходу на Т-32 дозволило не тільки значно спростити конструкцію танка, але й за рахунок зекономленої ваги посилити бронезахист. На цьому зразку була встановлена більш потужна гармата, калібру 76 мм.

На Головній Військовій Раді в серпні 1938 року, де розглядалися результати виконання завдання АБТУ РСЧА, М. І. Кошкіну вдалося домогтися дозволу виготовити в металі поряд з колісно-гусеничним танком А-20 і чисто гусеничний Т-32.

До середини 1939 року дослідні зразки танків А-20 і Т-32 були виготовлені і представлені Державній Комісії для проведення випробувань. Комісія зазначила, що обидва танки «по міцності і надійності вище всіх дослідних зразків, що випускалися раніше», але жодному з них не було віддано перевагу.

Проведені вторинні випробування дослідних танків А-20 і Т-32 восени 1939 року, а головне – бойові дії, які проходили в той час у Фінляндії, з усією очевидністю підтвердили, що тактичну рухливість в умовах пересіченої місцевості, особливо в осінньо-зимовий період, можуть забезпечити тільки гусеничні машини. Одночасно було визначено необхідність подальшого підвищення бойових параметрів танка Т-32, особливо – посилення його захисту.

У максимально короткі терміни конструкторським бюро було проведено доопрацювання танка Т-32 шляхом подальшого посилення бронезахисту, озброєння і здійснення низки інших конструктивних змін. В результаті цієї роботи був створений зразок танка, який отримав назву Т-34 і надалі став основним танком Радянської Армії в роки Великої Вітчизняної війни.

У зв'язку з тим, що різко збільшилися обсяги конструкторських робіт з доопрацювання танка Т-32 і випуску креслярсько-технічної документації для дослідних зразків Т-34, а також у зв'язку з припиненням виробництва танків Т-35, в 1939 році було об’єднано три наявних на заводі танкових КБ (КБ-24, КБ-190, КБ-35) в одне танкове конструкторське бюро, якому було присвоєно шифр – відділ 520. Головним конструктором об'єднаного КБ став М. І. Кошкін, начальником КБ і заступником Головного конструктора – О. О. Морозов, заступником начальника КБ – М. О. Кучеренко.



Iсторія | MorozovKMDB

Испытания БТ-7М. Преодоление заболоченного участка

Iсторія | MorozovKMDB Iсторія | MorozovKMDB

Испытания Т-35 под г. Харьков

Iсторія | MorozovKMDB

Н.А. Кучеренко

Т-34

Танк Т-34 був прийнятий на озброєння Постановою уряду від 19 грудня 1939 року ще до виготовлення дослідних зразків. Перші дослідні танки були виготовлені в січні 1940 року і при випробуваннях повністю підтвердили свої високі технічні та бойові якості.

У березні 1940 року два танки Т-34 здійснили пробіг з Харкова до Москви і назад, показавши при цьому високу надійність роботи всіх вузлів.

 У цьому пробігу брав безпосередню участь М. І. Кошкін.

Серійне виробництво танків Т-34 почалося в червні 1940 року, і до кінця року було випущено 115 машин.

У червні 1940 року урядом було прийнято рішення про розгортання виробництва танків Т-34 на інших великих підприємствах країни. У зв'язку з цим конструкторським бюро заводу № 183 були в терміновому порядку виготовлені повні комплекти креслярсько-технічної документації танка Т-34 і в необхідних кількостях спрямовані на Сталінградський тракторний і і Сормовський суднобудівний заводи.

Початок серійного виробництва танків Т-34, яке стало завершальним етапом трирічної наполегливої роботи конструкторів і всього заводського колективу, майже збіглося з тяжкою втратою. Після тривалої хвороби 26 вересня 1940 помер М. І. Кошкін. Його передчасна смерть була важкою втратою для колективу конструкторів і заводу. Головним конструктором танкового КБ був призначений учень і соратник М. І. Кошкіна – О. О. Морозов.

До кінця 1940 року, незважаючи на велике навантаження з доопрацювання танка Т-34, КБ почало роботи по його модернізації. На модернізованому зразку, якому умовно був привласнений індекс Т-34М, передбачалося значно посилити броньовий захист корпусу і башти, застосувати в підвісці торсіонні вали замість пружин і опорні катки із внутрішньою амортизацією, збільшити кількість палива, снарядів, патронів та ін. Креслярсько-технічна документація танка Т-34М була повністю випущена і видана у виробництво для виготовлення дослідного зразка. Жаданівським металургійним заводом були виготовлені броньові листи корпусу танка Т-34М (п'ять комплектів) і надіслані на завод №183. Однак на початку 1941 року у зв'язку з різким збільшенням завантаженості виробництва виготовленням серійних танків Т-34 роботи по танку Т-34М були практично припинені.

У 1941 році танкове конструкторське бюро заводу № 183 (відділ 520) складалося з 106 осіб (12 конструкторських груп) на чолі з Головним конструктором О. О. Морозовим і двома його заступниками – М. О. Кучеренко і А. В. Колесніковим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         

 

 

 

Iсторія | MorozovKMDB

А.А. Морозов

Iсторія | MorozovKMDB

Испытания первого Т-34 на Карельском перешейке. 1940 г.

Iсторія | MorozovKMDB

Танки А-8, А-20, Т-34 (обр. 1940г.), Т-34 (обр. 1941г.)

Iсторія | MorozovKMDB

Забрасывание на моторный люк танка бутылок с горящим бензином

Урал: роки війни

На підставі урядової Постанови № 667 / СГКО від 12 вересня 1941 р. директор заводу Ю. Є. Максарев віддав наказ про згортання заводу і негайну евакуацію його в глибокий тил. Перший ешелон покинув територію заводу 19 вересня 1941 року і попрямував до Уралвагонзаводу в м. Нижній Тагіл Свердловської області. Він відвозив конструкторів танкового КБ, креслярсько-технічну документацію танка і найбільш цінне обладнання. Евакуйований в Нижній Тагіл Харківський завод і місцевий Уралвагонзавод були об'єднані в одне підприємство, яке стало називатися Уральський танковий завод № 183. На цьому заводі була збережена нумерація цехів та відділів, яка була прийнята ще до війни в Харкові. Танкове конструкторське бюро, як і раніше, іменувалося «відділ 520». Головним конструктором, як і в Харкові, був О. О. Морозов.

8 грудня 1941 року Уральським танковим заводом був випущений перший танк Т-34, а в квітні 1942 року завод перевершив передвоєнний рівень випуску цих бойових машин.

 Військова обстановка і втрата з різних причин багатьох заводів-постачальників комплектуючих вузлів і

матеріалів створювали величезні труднощі в умовах безперервного нарощування випуску танків. Не вистачало гуми, кольорових металів, електрообладнання та ін.

Щоб ні в якому разі не зупинити випуск танків, в конструкторському бюро була оголошена мобілізація всіх сил на боротьбу за заощадження кольорових металів, гуми, броньової сталі, проводів, за подальше отехнологічення машини. Були переглянуті абсолютно всі деталі танка, конструктори застосовували замість бронзи чавун, заміняли клепання зварюванням, переводили штамповані деталі на лиття, відміняли проміжні деталі. В результаті цієї роботи конструкторам вдалося зовсім відмінити 765 найменувань деталей, що значно спростило процес виготовлення машини і стало вагомим внеском в організацію масового виробництва танків. Великий внесок у зменшення трудомісткості виготовлення танків вніс метод автоматичного зварювання броні під флюсом, розроблений Київським інститутом електрозварювання під керівництвом Є. О. Патона і впроваджений відповідно до наказу Наркома танкової промисловості в січні 1942 р. в усій галузі. Невеликий колектив інституту, евакуйований з Києва до Нижнього Тагілу, розробив і забезпечив впровадження за роки війни понад 130 установок для автоматичного зварювання.

Продуктивність такого методу виявилася в десять разів вище, ніж ручного, він не вимагав великих фізичних зусиль, спеціальної підготовки і високої кваліфікації робочого персоналу.

 Простота конструкції, масовість і високі бойові характеристики танка Т-34 створили йому відмінну репутацію. Згодом його визнали найкращим танком Другої світової війни.

 

Iсторія | MorozovKMDB

КБ в годы войны на Урале, г. Нижний Тагил

Враховуючи бойовий досвід

Незважаючи на велике завантаження КБ по танку Т-34, з ініціативи О. О. Морозова у другій половині 1942 року було розпочато роботи з проектування нового танка, якому було присвоєно умовне найменування Т-43. В основу цього проекту лягли розробки, зроблені ще в Харкові для танка Т-34М. Крім того, в танку передбачалося:

▪ застосування п’яти швидкісної КПП;

▪  установка на основній башті командирської башточки;

▪ спрощення конструкції корпусу з метою полегшення умов автоматичного зварювання;

▪ збільшення ємності паливних баків;

▪ застосування торсіонної підвіски та ін. 

Проект танка навіть за тими мірками був виконаний досить швидко, і вже в третьому кварталі 1943 року завод виготовив дослідний зразок танка Т-43. Але далі дослідного зразка танк Т-43 не пішов, так як великого стрибка за характеристиками в порівнянні з Т-34 отримано не було, а змін передбачалося багато.

У 1943 році на озброєнні гітлерівської армії з'явилися нові танки «Тигр» і «Пантера». Вони мали потовщену броню, яка в більшості випадків не пробивалася 76-міліметровими снарядами «тридцять четвірки». Потрібні були термінові заходи у відповідь.

Величезну роботу довелося виконати конструкторам по ліквідації переваги німецьких танків. У максимально короткий термін завдання, поставлене Державним Комітетом Оборони, було успішно вирішено. Наприкінці 1943 року на танк Т-34 була встановлена більш потужна гармата, калібру 85 мм, яка практично урівнювала вогневу міць Т-34 з новими німецькими танками. Була введена також командирська башточка, яка значно покращила огляд з танку. Танк з вказаними змінами отримав індекс Т-34-85 і був прийнятий на озброєння 15 грудня 1943 року. Перші зразки танка Т-34-85 почали сходити з конвеєра Уральського танкового заводу в березні 1944 року.

Новий танк

Наприкінці 1942 року в КБ паралельно з розробками танка Т-43, які представляли собою глибоку модернізацію Т-34, було розпочато опрацювання конструкції абсолютно нового танка. Цей танк проектувався в трьох варіантах: з гарматою калібру 122, 100 і 85 мм.

Крім артилерійського озброєння танк, що розроблявся (згодом він отримав найменування Т-44) відрізнявся від Т-34 наступними конструктивними особливостями:

▪ двигун встановлений поперек поздовжньої осі машини, що дало можливість зменшити обсяг МТВ;

▪  башта зміщена до корми, що дозволило скоротити машину;

▪ знижена на 300 мм загальна висота танка;

▪ посилений бронезахист лобової частини корпусу за рахунок збільшення товщини лобового листа і перенесення люка механіка-водія з лобового листа на дах корпусу;

▪ застосована торсіонна підвіска;

▪ виключений з екіпажу радист-кулеметник для збільшення боєкомплекту танка.

Проектування танка було закінчено на кінець 1943 року. Дослідні зразки були виготовлені в першій половині 1944 року. Проведені випробування дослідних зразків показали, що з цілої низки причин для танка Т-44 гармати підвищеного калібру 122 і 100мм є неприйнятними, і подальші роботи по ним були припинені. 

Випробування і доробка танка Т-44 з гарматою 85мм, яка була прийнята для Т-34-85, тривали протягом 1944 року і до кінця року були успішно завершені. Був створений новий середній танк.

Iсторія | MorozovKMDB

Танки Т-44-122 и T-V "Пантера" на сравнительных испытаниях

Повернення

Оскільки на Уральському танковому заводі було добре налагоджене масове виробництво танків Т-34-85 і ще йшла Велика Вітчизняна війна, було вирішено новий танк Т-44 виробляти на відновленому після визволення Харкова колишньому заводі № 183, якому було присвоєно № 75. Збірку серійних танків Т-44 на цьому заводі було розпочато в червні 1945 року. Перша партія танків Т-44 в серпні 1945 року відправлена на Далекий Схід, де в цей час відбувалися військові дії з Японією.

Конструктори КБ-520 поряд з роботами по танках Т-34-85 і Т-44 приступили в кінці війни до створення більш досконалого танка, при проектуванні якого передбачалося використовувати величезний досвід експлуатації танків в бойових умовах на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Конструктивні пророблення головним чином велися в напрямках:

▪ посилення вогневої потужності танка;

▪ підвищення його броньового захисту;

▪ здатності танка долати водяні перешкоди дном.

Два дослідні зразки нового танка, якому було присвоєно марку Т-54, були виготовлені в першому кварталі 1945 року, в тому ж році проведено їх випробування. Доопрацювання креслярсько-технічної документації по зауваженням, виявленим в процесі виготовлення і випробування дослідних зразків, було закінчено на початку 1946 року. Як основне озброєння на цьому танку була застосована танкова гармата калібру 100мм; в якості додаткового озброєння - зенітний кулемет 12,7 мм, три курсових кулемета 7,62мм та один спарений кулемет 7,62 мм. Башта танка - лита, з товщиною лобової частини 190мм. Лобовий лист корпусу мав товщину 100мм.

Для часткової компенсації збільшеної ваги на танку встановлювався дизельний двигун підвищеної потужності (В-54).

Танк Т-54 був поставлений на серійне виробництво на Уральському заводі № 183 у 1947 році і на Харківському заводі № 75 - у 1948 році. Таким чином, Харківське конструкторське бюро (відділ 520) на чолі з Головним конструктором О. О. Морозовим, перебуваючи в евакуації, створило, крім танка Т-34-85, ще й танки Т-44 і Т-54. Евакуація заводу № 183 і КБ в Нижній Тагіл дозволила створити ще одне велике КБ і танковий завод на Уралі. Після закінчення війни та особливо після завершення робіт зі створення танка Т-54 почалося поступове повернення з Нижнього Тагілу до Харкова евакуйованих у 1941 році конструкторів-танкістів.

Пошук нового

Післявоєнна історія Харківського танкового конструкторського бюро власне починається у 1951 році з моменту переведення О. О. Морозова в Харків і призначення його Головним конструктором КБ-60М.

У післявоєнний період танкова промисловість країни поставляла армії здебільшого танк Т-54, створений ще в 1947 році, або його модифікації - Т-54А, Т-54Б. Армії був потрібен якісно новий танк, який мав перевершити за всіма характеристиками як вітчизняні, так і зарубіжні танки.

Для роботи над новим танком в КБ-60М був створений відділ нового проектування. Очолив відділ Я. І. Баран, що повернувся з Нижнього Тагілу, водночас який став і заступником  Головного  конструктора.

Ініціативні опрацювання компонування і конструкції нового танку були закінчені в 1953 році. Перед ескізний проект танку, який відрізнявся низкою нових технічних рішень, був розглянутий у вищих інстанціях і отримав схвалення. Для організації робіт по новому танку був випущений директивний документ - Постанова Ради Міністрів СРСР від 2 квітня 1954 р. № 598-265.

Ескізний проект нового танку, якому було присвоєно шифр «Об'єкт-430», був закінчений до кінця 1954 року. Основними особливостями його були схема і компонування моторно-трансмісійного відділення: поперечне розташування спеціально сконструйованого для цього танку двотактного  турбопоршньового двигуна 4 ТПД (розробленого дизельним КБ заводу № 75) з двома планетарними бортовими трансмісіями, розташованими по обидва боки двигуна.

Така компоновка дозволила зменшити обсяг МТВ майже вдвічі у порівнянні з Т-54. Це пояснювалося виключенням з МТВ традиційної центральної КПП, гітари, головного фрикціону, двох ПМП та ін. Крім того, у танку була застосована ежекційна система охолодження і полегшена ходова частина з металевими пустотілими катками зменшеного діаметру і обгумованою гусеницею.

Одночасно конструкторським бюро  був опрацьований на базі нового середнього танка «Об'єкт-430» ескізний проект посиленого танка «Об'єкт-430У». Танк «430У», в якому була встановлена гармата калібру 122мм і значно посилений бронезахист (лобова броня 160 мм замість 120 у «Об'єкту-430»), мав по суті характеристики важкого танка. За деякими параметрами (кількість боєприпасів, питома потужність, питомий тиск та ін.), «Об'єкт-430У», маючи внутрішній обсяг корпусу та башти середнього танка, перевищував показники існуючих в той час серійних важких танків ІС-3 і ІС-4 і дослідного важкого танку Т-10. Вага танку «430У» становила 42 т, хоча в той час важкі танки мали вагу близько 50 т (ІС-4 - 60 т).

Виконаний проект показав, що в компонуванні та конструкції середнього танку є резерви, які більш простим способом дозволяють досягти параметрів важких танків.

Проект "430"

Розвиток напрямку, виробленого при виконанні проекту «430У», в подальшому призвів до зміни концепції танкобудування; розподіл танків по вазі на середні та важкі було скасовано. Протягом 1953-1955 років проекти нового середнього танка двічі розглядалися у вищих інстанціях і в обох випадках отримали позитивну оцінку. В результаті розгляду проектів і для організації робіт по новому танку були випущені директивні документи: Постанова Ради Міністрів СРСР від 6 травня 1955 р. № 880-524 і Наказ Міністра транспортного машинобудування від 13 травня 1955 р. № 0096.

У 1956 році з урахуванням зауважень по ескізних проектах і відповідно до ТТХ, виданим НТК ГБТУ (лист № К / 840012 від 8 червня 1955 року), конструкторським бюро був виконаний технічний проект нового середнього танку «Об'єкт 430».

В нього були внесені деякі конструк­тивні зміни, спрямовані на підвищення тактико-технічних показників:

▪ встановлено більш потужний двотактний п'ятициліндровий двигун 5ТД, розроблений в дизельному КБ заводу під керівництвом доктора технічних наук О. Д. Чаромского;

▪ встановлений оптичний далекомір;

▪ застосовані нічні оглядові прилади і нічний приціл;

▪ в ходовій частині застосовані опорні катки з внутрішньою амортизацією;

▪ встановлено обладнання підводного водіння танка та ін.

Три дослідні зразки танка «430» були виготовлені заводом імені В. О. Малишева у 1957 році (Постановою Ради Міністрів СРСР № 20 від 25 лютого 1957 р. завод № 75 був перейменований в завод імені В. О. Малишева), а в 1958 році почалися всебічні випробування, які пройшли успішно і показали хороші якості танка, особливо по конструктивним рішенням ходової частини.

Незважаючи на те, що конструкція танка була абсолютно новою і ТТВ НТК ГБТУ були повністю виконані, не вдалося значно перекрити параметри характеристик серійного танка Т-54. З огляду на те, що танк Т-54 в цей час також удосконалювався (готувався до постановки на серію танк Т-55), Головний конструктор КБ О. О. Морозов вважав, що вводити танк «430» в серійне виробництво недоцільно тому, що, маючи невелику перевагу по ТТХ і абсолютно нову конструкцію за всіма системами, танк «430» створить в армії великі незручності по експлуатації, ремонту, навчання і т.п.

Конструкторське бюро, не маючи на то спеціального завдання, почало ініціативну роботу по різкому збільшенню ТТХ середнього танка.

Iсторія | MorozovKMDB

Макет для испытания ходовой части на базе танка ОТ-54

Вперше у світі

Робота зі створення нового середнього танка велася на базі вдосконалення танка «430», що має найбільш щільне компонування моторно-трансмісійного відділення та має досить відпрацьовані і практично перевірені в роботі основні вузли: двигун, трансмісію, управління, ходову частину, тощо.

Одна з перших задач - різке збільшення маневрених якостей машини - вирішувалась установкою в танк розробленого відділом 63 заводу ім. Малишева (надалі ХКБД) форсованого двигуна 5ТДФ потужністю 700 к.с. (Замість 580 к.с. на «430») і значним зниженням ваги танка до 30,5 т (замість 36 т на «430»).

Одночасно з цим, зберігаючи всі наявні в танку «430» позитивні його якості, проектування велося в напрямку можливості отримання на новому танку більш високих тактико-технічних характеристик. З метою збільшення вогневої мощі на танк була встановлена гармата У-5ТС калібру 115мм, а також вперше застосований в світовому танкобудуванні механізм заряджання, установка якого дала можливість знизити чисельність екіпажу з чотирьох до трьох осіб (командир, навідник і механік-водій), значно зменшити обсяг бойового відділення танка.

Зазначені конструктивні нововведення, а також ряд інших (співвісні торсіони, гусениця з ГМШ, зменшення висоти корпусу на 76 мм і висоти башти на 20 мм, зменшення ширини корпусу) привели по суті до створення нового маневреного танка - «Об'єкт 432». Ескізний проект цього танка був завершений в 1960 році. В результаті розгляду і схвалення ескізного проекту «Об'єкт 432» було видано Постанову ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 141-58 від 17 лютого 1961 року про створення на заводі ім. В. О. Малишева нового середнього танка.

У 1961 році конструкторським бюро в стислі терміни було виконано технічний проект танка «Об'єкт 432». Від ескізного він відрізнявся насамперед посиленим захистом. Зростання калібрів танкового озброєння ймовірних противників, впровадження підкаліберних і кумулятивних снарядів, а також нагальна необхідність біологічного захисту екіпажу від атомної зброї визначили напрямок принципово нового підходу до створення захисту сучасного танка.

На танку «432» вперше в танкобудуванні був створений комплексний багатошаровий комбінований захист, що складався з броньованої сталі, протикумулятивних струменево гасячих матеріалів і спеціальних протирадіаційних матеріалів. Різке посилення захисту призвело до збільшення ваги танка в порівнянні з ескізним проектом до 34т (замість 30,5 т).

В результаті роботи, що провело КБ щодо вдосконалення танка «432», був створений і прийнятий на озброєння новий середній танк «432», якому була присвоєна марка Т-64.

Серія Т-64

Перші серійні зразки танка Т-64 зійшли з конвеєра заводу ім. В. О. Малишева у жовтні 1963 року.

У той час, коли перші машини Т-64 почали сходити з конвеєра, в конструкторському бюро вже йшла робота щодо подальшого вдосконалення нового танка.

У зв'язку з тим, що танк Т-64 мав суттєвий відрив за параметрами захисту і маневреності в порівнянні з іншими танками, з метою збереження тривалої переваги над усіма існуючими вітчизняними та зарубіжними танками було прийнято рішення значно посилити його вогневу міць.

Це було досягнуто установкою на танк гладкоствольної гармати високої балістики Д-81 калібру 125 мм.

Одночасно були передбачені й інші конструктивні заходи:

▪ встановлено більш точний оптичний далекомір;

▪ посилено захист носового вузла;

▪ посилено захист в районі люка механіка-водія;

▪ посилено захист бортів від кумулятивних снарядів за рахунок встановлення екранів;

▪ поліпшена посадка командира і навідника за рахунок збільшення обсягів їх робочих місць;

▪ забезпечений хімічний і радіаційний захист екіпажу за рахунок встановлення апаратури ПРХР.

Танку з вищенаведеними змінами був привласнений шифр «Об'єкт 434». Технічний проект нового танку був закінчений у 1964 році, і КБ відразу ж приступило до випуску робочої креслярсько-технічної документації. Дослідні зразки були виготовлені в 1966-1967 роках, і після всебічних випробувань у травні 1968 року танк був прийнятий на озброєння Радянської Армії. Новому танку була присвоєна марка Т-64А.

Танк Т-64А мав оптимальну конструкцію, гармонійно поєднував вогневу міць, надійний комплексний захист і високу маневреність при мінімально можливій вазі.

 В танку Т-64А знайшли відображення принципово нові конструктивні рішення:

▪ створено механізм заряджання, що забезпечив високу швидкострільність гармати;

▪ екіпаж скорочено до трьох осіб;

▪ розроблено ряд систем і вузлів управління вогнем (приціл-далекомір, стабілізатор в двох площинах, обчислювальна машина в СУВ), що забезпечили високу ефективність вогню;

▪ розроблено принципово нові комбіновані захисні перешкоди, що забезпечили підвищення захисту від кумулятивних і бронебійних снарядів більш ніж в два рази в порівнянні з найновішим в той час танком Т-62

▪ забезпечено захист екіпажу від проникаючої радіації ядерного вибуху;

▪ створено принципово нову схему компонування і конструкції моторно-трансмісійного відділення;

▪ вперше у вітчизняному танкобудуванні була створена планетарна трансмісія з гідро-керуванням, що забезпечила різке зниження вагових та габаритних параметрів МТВ танку;

▪ створена найлегша в танкобудуванні ходова частина з катками внутрішньої амортизації;

▪ вперше вирішена задача подолання водних перешкод по дну без обмеження часу і відстані. Нові компонувальні і конструктивні рішення в поєднанні з високими ТТХ і відносно невеликою (36,5 т) масою визначили високий технічний рівень танку Т-64А.

Залишаючись у вазі середнього танку, новий танк по озброєнню і захисту мав параметри важкого танку. Таким чином, у зв'язку зі створенням Т-64А, було остаточно ліквідовано поділ танків на середні і важкі (що підтвердило вірність концепції, яку було висунуто у КБ ще в 1954 році) і з'явилося нове поняття - основний танк. Танк Т-64А став першим основним вітчизняним танком.

Ця подія ознаменувала чергову перемогу вітчизняного танкобудування, якісний стрибок у порівнянні з танками провідних танкобудівних держав - з'явилося нове, третє покоління радянських танків.

Танк Т-64А створювався шляхом безперервного творчого пошуку, послідовного наближення до вимог часу від перших конструктивних схем нової машини («Об'єкт 430», 1954 г.) до першого серійного зразка (1969 р). Головним конструктором танку Т-64А був О. О. Морозов; за розробку цього танку йому була присуджена Ленінська премія.

Конструкція і компоновка танку Т-64А була виконана настільки вдало, що багато конструктивних рішень почали застосовувати у інших танкових КБ, на машинах пізнішої розробки, наприклад на Т-72 і Т-80.

У 1962 році до складу КБ увійшов заводської відділ 62, який представляв собою СКБ по розробці вогнеметних танків, на чолі з Ф. А. Мостовим, який став заступником Головного конструктора.

 Цим колективом були розроблені танки ОТ-54, ТО-55 і дослідний танк «Виріб 483». Серійне виробництво цих машин по харківській документації здійснювалося на ЗТМ (м. Омськ).

Iсторія | MorozovKMDB

Ф.А. Мостовой

ХКБМ

З 1 січня 1966 року танкове КБ (відділ 60) і дослідний цех танкового виробництва (цех 190) Наказом Міністра оборонної промисловості № 62 від 06.05.65 р. були об'єднані в самостійне підприємство «Харківське Конструкторське бюро з машинобудування» (ХКБМ). Начальником і Головним конструктором ХКБМ був призначений О. О. Морозов.

У зв'язку з прийняттям рішення уряду про випуск танків Т-64А на трьох заводах – харківському ім. Малишева, ленінградському Кіровському і Уралвагонзаводі - гостро постало питання про силову установку танка.

Так як завод ім. Малишева не мав можливості випуску двигунів для трьох заводів і двигун 5ТДФ в той час мав багато рекламацій по ресурсу, Постановами ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 15.08.66 р. № 645-205 і від 15.08.67 р. № 802-266 було наказано у 1968-1969 рр. провести ДКР з відпрацюванням резервного варіанту «Об'єкту 434» з двигуном В-45.

Роботи з проектування резервного варіанту МТВ для танку «432» у КБ були розпочаті ще у 1961 році. Було розроблено два варіанти з V-образними чотирьохтактними двигунами Челябінського і Барнаульського заводів. Перевагу було віддано компонуванні МТВ з челябінським двигуном В-45 (удосконалений широко відомий двигун В-2). У 1965 році були виготовлені три танки «432» з зазначеними двигунами, які отримали найменування «Об'єкт 436». В 1966-1967 роках ці танки пройшли всебічні випробування в районах Омська та Ленінграду.

З урахуванням результатів випробувань танків «436» в КБ був розроблений резервний варіант танка Т-64А з двигуном В45, який отримав найменування «Об'єкт 438», а потім перейменований в «Об'єкт 439».

У 1968 році відповідно до Наказу МОП № 594 від 12.09.67 р. було випущено конструкторську документацію для виготовлення дослідного зразка танку.

У 1969 році відповідно до Наказу МОП № 623 від 28.09.67 р. виготовлені та випробувані чотири зразки танка «439».

Випробування, які успішно пройшли, показали, що варіант танка Т-64А з резервним двигуном В-45 по характеристикам рухливості повністю відповідає основному варіанту танка.

На базі розробленої компоновки силової установки танка «439» в подальшому було виконано МТВ танка Т-72.

На початку сімдесятих років в ХКБМ ініціативно було проведено ряд робіт в обсязі ескізних проектів з глибокої модернізації танка Т-64А.

Керував цими роботами перший заступник Головного конструктора Микола Олександрович Шомін.

В ескізному проекті (умовне найменування Т-64А-2М), виконаному в 1973 році, були представлені досить глибоко опрацьовані питання подальшого вдосконалення танку Т-64А з вогневої потужно-сті, захисту, рухливості. Технічні рішення щодо зміни форми башти, розміщення боєкомплек-ту, установці могутнішого двигуна та ін. були використані в конструкціях наступних зразків (зокрема, в об'єктах «447» і «476»).На основі цих робіт і за виконанням Наказу МОП СРСР від 12.08.73 р. № 339 був виконаний технічний проект танка Т-64А з ракетно-гарматним керованим озброєнням ( «Об'єкт 447»). Новий танк характеризувався істотними удосконаленнями в системі управління вогнем, включаючи установку лазерного далекоміра (замість оптичного), балістичного обчислювача, датчиків вхідної інформації для врахування відхилень умов стрільби від нормальних.

М. О. Шомін

Начальник і Головний конструктор ХКБМ

 ім. О. О. Морозова 1976–1990 рр

 

Високий відсоток уніфікації (95%) дозволив заводу перейти на серійне виробництво танків «447» і «437» (варіант «Об'єкту 447» без установки апаратури керованого озброєння) з мінімальними змінами технологічного циклу виготовлення та складання.

 

Постановою ЦК КПРС і РМ СРСР від 03.09.76 р. №733-244 танки «447» і «437» були прийняті на озброєння Радянської Армії, їм були присвоєні марки Т-64Б і Т-64Б1 відповідно. Ефективність танка Т-64Б зросла в 1,6 рази в порівнянні з танком Т-64А.

4 червня 1976  року  за  станом  здоров'я  О. О. Морозов залишає посаду керівника ХКБМ. Наказом Міністра  оборонної  промисловості  начальником  і  Головним  конструктором  ХКБМ  призначений М. О. Шомін, який працював до цього першим заступником Головного конструктора.

Надаючи важливе значення подальшому підвищенню тактико-технічних характеристик танків Т-64А і Т-64Б, Харківським КБ з машинобудування спільно з Харківським КБ з двигунобудування в період з 1974 по 1979 р. виконані дослідно-конструкторські роботи зі створення моторно-трансмісійної установки з шестициліндровим дизелем 6ТД потужністю 1000 к.с.

У 1978-1979 роках в різних кліматичних умовах танки Т-64А з двигуном 6ТД ( «Об'єкт 476») успішно пройшли міжвідомчі випробування і підтвердили суттєве підвищення маневрених якостей танка. Двигуни 6ТД в жовтні 1979 року рекомендовані для виходу в серійне виробництво. Висока наступність по конструктивному виконанню двигуна 6ТД з серійним двигуном 5ТДФ забезпечила можливість використання відпрацьованої технології та існуючого обладнання, що дозволило здійснити серійне виробництво двигуна 6ТД у короткий термін. Відповідно до Постанови колегії Міністерства оборони СРСР від 09.09.77 р. і рішеннями МО і МОП від 05.01.78 р., 26.07.78 р. і 25.01.79 р. ХКБМ проведена розробка креслярсько-технічної документації встановлення двигуна 6ТД потужністю 1000 к.с. і посиленої трансмісії у випущені раніше танки Т-64А і Т-64Б для підвищення їх питомої потужності при капітальному ремонті.

Танки Т-64А, Т-64АК (командирський), Т-64Б і Т-64Б1 з двигуном 6ТД прийняті на озброєння Радянської Армії відповідно до Наказу Міністра Оборони СРСР від 21.12.83 р. № 0262, їм присвоєно відповідно марки: Т- 64АМ, Т-64АКМ, Т-64БМ та Т-64Б1М.

При створенні та вдосконаленні танків разом з ХКБМ великий внесок внесли галузеві інститути і КБ Міністерства оборонної промисловості СРСР, такі як ВНДІТМ, ВНДІ Сталі, НДІД, НДМІ, КБТМ, ЦНДІ «Буревісник» та ін., ІЕЗ імені Є. О. Патона АН СРСР, а також  ГБТУ і НДІБТ Міністерства оборони СРСР, ВАБТВ імені Р. Я. Маліновського.

Після смерті колишнього Головного конструктора ХКБМ О. О. Морозова, враховуючи його великі досягнення в області вітчизняного танкобудування і з метою увічнення його пам'яті, в 1979 році Харківському конструкторському бюро з машинобудування присвоюється ім'я О.О. Морозова. У цьому КБ О. О. Морозов працював понад 50 років, 36 з яких він був незмінним Головним конструктором.

ХКБМ ім. О. О. Морозова, продовжуючи роботи в напрямку вдосконалення танка Т-64Б, з метою підвищення його захищеності і відповідно до рішення ВПК від 05.06.81 р. № 181, в 1981-1983 роках проробило і випустило креслярсько - технічну документацію установки на танк динамічного захисту в блочному виконанні. Перші зразки таких танків були виготовлені в 1984 році. Танк Т-64Б з динамічним захистом прийнятий на озброєння Радянської Армії згідно з наказом Міністерства оборони від 14.01.85 р. № 07 з присвоєнням йому марки Т-64БВ.

Iсторія | MorozovKMDB

Н.А. Шомин, Начальник и Главный конструктор ХКБМ им.А.А.Морозова с 1976 по 1990 г.г.

Т-80УД

У числі подальших робіт щодо вдосконалення серійного танку Т-64Б ХКБМ була проведена велика робота з підвищення характеристик системи управління озброєнням і відпрацювання бойового відділення в цілому, яке потім без будь-яких змін було прийнято і для установки на танку Т-80У.

Танк Т-80У конструктивно відрізнявся від серійного танку Т-64Б в основному двома особливостями:

▪ застосуванням опорних катків із зовнішньою ошиновкою (замість катків із внутрішньою амортизацією);

▪ встановленням газотурбінного двигуна (ГТД) замість дизельного двигуна.

У 1983-1985 роках ВО «Завод ім. Малишева» випустив партію танків Т-80У з газотурбінним двигуном.

Оскільки вартість ГТД в 8-10 разів перевищувала вартість дизеля і мала до того ж у 1,2-1,4 рази більшу витрату палива, було визнано доцільним доручити ХКБМ ім. О. О. Морозова розробити варіант танка Т-80У з дизельним двигуном.

Розроблене ще в 1979 році моторно-трансмісійне відділення «Об'єкта 476» було прийнято для всіх танків, в яких встановлювалася силова установка з двигуном 6ТД («Об'єкт 476», Т-64БМ, Т-64Б1М, Т-64АМ), у тому числі і для варіанту танка Т-80У з двигуном 6ТД (заводський індекс об'єкта - 478Б).

Танк 478Б являє собою «Об'єкт 476», в якому замість опорних катків з внутрішньою амортизацією встановлені опорні катки з зовнішньої ошиновкою.

Танк 478Б Постановою ЦК КПРС і РМ СРСР від 02.09.85 р. № 837-249 прийнятий на серійне виробництво під найменуванням «Т-80У з двигуном 6ТД» і відповідно до Наказу МОП № 510 від 19.09.85 р. паралельно з Т-64Б серійно випускався заводом ім. Малишева.

Поряд з вдосконаленням танків Т-64А і Т-64Б з 1981 року в КБ велися проектні роботи з розробки танка з принципово новими компонувальними і конструктивними рішеннями. У 1984 році був закінчений ескізний проект такого танка, а в 1985 році - технічний. У 1987 році виробничою базою ХКБМ виготовлені дослідні зразки нового танка.

У 1990 році в зв'язку з виходом у відставку генерал-лейтенанта М. О. Шоміна начальником і Генеральним конструктором ХКБМ був призначений генерал-майор М. Д. Борисюк, який очолював до цього спеціалізоване КБ «Ротор» у м. Челябінську.

 

Тягачебудування ("Комінтерн")

З 1987 року відповідно до наказу Міністра оборонної промисловості СРСР від 27.05.87 р. №328 до складу ХКБМ увійшов відділ 61 ВО «Завод імені Малишева» – конструкторське бюро по розробці важких гусеничних артилерійських тягачів та інженерних машин на їх базі. Таким чином, ХКБМ стало багато профільною організацією, що займається не тільки створенням основних бойових танків, а і всієї номенклатури військових гусеничних машин.

Розробка і виробництво тягачів на ХПЗ має свою славну історію. Почалися вони з освоєння у 1924 році виробництва гусеничного трактора «Комунар», прототипом якого був обраний німецький трактор «Hanomag». «Комунар» застосовується у РСЧА для буксирування важких артилерійських систем. Для обслуговування виробництва цих машин у складі технічної контори ХПЗ була виділена конструкторська група, яка і надалі, після виділення танкового виробництва, займалася вдосконаленням тракторної техніки. У зв'язку з тим, що трактор «Комунар» до початку 30-х років морально застарів і не відповідав вимогам РСЧА по потужності і швидкості буксирування артсистем, за завданням Головного артилерійського управління конструктори ХПЗ під керівництвом Б. Н. Воронкова приступили до розробки тягача «Комінтерн». З метою уніфікації конструкція тягача базувалася на вузлах танка Т-24. Побудовані у 1931 році дослідні зразки виявили, що тягач, виконаний за тракторною схемою, не має переваг у порівнянні з попередником.

Недоліки конструкції усувалися під керівництвом Н. Г. Зубарева. Кардинально було змінено компонування тягача. Він отримав закриту кабіну, вантажну платформу, вперше у вітчизняній практиці встановили тягову лебідку. Випробування показали, що в основному машина відповідає висунутим вимогам з буксирування артсистем калібру 152 мм, і з 1935 року почалося серійне виробництво тягача.

Всього було випущено майже 2000 машин, які широко використовувалися в армії і народному господарстві до кінця 40-х років.

Поява на озброєнні артсистем калібру 203-305 мм зажадало мати тягач з більшим, ніж у «Комінтерну», тяговим зусиллям.

Проектування його на ХПЗ почалося в 1935 році, він отримав назву «Ворошиловець». Перші два тягача побудували в 1936 р. Компонувальна схема залишилася як у «Комінтерна», але тягач отримав підсилені трансмісію, ходову частину, лебідку, а з 1938 року на ньому встановили дизельний двигун В-2В - дефорсований варіант танкового двигуна; в тому ж році приступили до серійного виробництва. У 1940 році тягач разом з двома першими танками Т-34 в якості технічного забезпечення здійснив пробіг у важких зимових умовах від Харкова до Москви і назад. 

Iсторія | MorozovKMDB

Б.М. Воронков (в центре)

Iсторія | MorozovKMDB

Сборка первого трактора "Коминтерн"

Iсторія | MorozovKMDB

Н.Г. Зубарев

Тягачебудування ("Ворошиловець")

Проектування його на ХПЗ почалось в 1935 році, він отримав назву "Ворошиловець".
Перші два тягача збудували в 1936р. Компоновочна схема залишилась як у "Комінтерна", але тагач отримав посилену трансмісію, ходову частину, лебідку, а з 1938 рока на ньому встановили дизельний двигун В-2В - дефорсований варіант танкового мотору і в тому ж році розпочали серійне виробництво.
В 1940 році тягач разом з двома першими танками Т-34 в якості технічного забезпечення здійснив пробіг в тяжких зимових умовах від Харкова до Москви і назад. На протязі всієї війни тягач ефективно використовувався на всіх фронтах і брав участь в параді Перемоги в Москві. Всього було випущено біля 1200 машин.
Поява на озброєнні артсистем калібру 203-305 мм вимагала мати тягач з більшим, ніж у "Комінтерна", тяговим зусиллям.

Iсторія | MorozovKMDB

Испытания тягача "Ворошиловец"

Тягачебудування ("АТ-45")

Після евакуації в 1941 році ХПЗ з Харкова до Нижнього Тагілу конструктори тягачів увійшли до складу танкового бюро і займалися вирішенням питань серійного виробництва танків. Однак в роки війни на заводі № 183 ними були розроблені і тягачі АТ-42 і АТ-45 на базі танка Т-34. Розгорнути роботи над наступним поколінням тягачів вдалося лише після закінчення війни на знову відновленому на місці ХПЗ заводі.

У 1944 році тут виготовили дослідну партію АТ-45, але в зв'язку з переходом заводу на випуск танка Т-44 роботи по ньому припинилися.

З переходом виробництва в 1946 році на танк Т-54 конструктори під керівництвом М. Н. Щукіна і А. І. Автомонова приступили до розробки тягача вир. 401 на базі цього танку. Роботи ці велися за завданням ГАУ і ЦАВТУ.

Тягач успішно пройшов випробування, і в 1953 році вийшли перші серійні зразки АТ-Т (артилерійський тягач важкий).

Машина такого класу була необхідна армії, і завод випускав її в 50-і роки у більшій кількості, ніж танки. АТ-Т отримав загальне визнання і безперервно удосконалювався. Спільно з іншими підприємствами на його базі було створено: шляхопрокладальники БАТ-1 (вир. 405У) і БАТ-1М (вир. 405МУ), машину для копання котлованів МДК-2М (вир. 409МУ), пункт управління ППО (вир. 426), траншейна машина БТМ-3 (вир. 409У).

По прохідності у важких умовах тягач АТ-Т перевершував будь-який тип колісної та гусеничної техніки, що дозволило на його базі створити спеціальний тягач для перевезення вантажів і буксирування санних причепів в умовах низьких температур для районів Крайньої Півночі і Антарктиди (вир. 401А і вир. 403А, Б) і машини для Трансантарктичних переходів в глиб континенту «Харків'янка» та «Харків'янка-2».

Iсторія | MorozovKMDB

М.Н. Щукин, Главный конструктор завода № 75 с 1944 по 1949гг.

Iсторія | MorozovKMDB

Тягач AT-45 на испытаниях

Iсторія | MorozovKMDB

А.И. Автомонов, Главный конструктор отдела №61 с 1954 по 1965гг.

Тягачебудування ("МТ-Т")

На зміну АТ-Т в 1977 році прийшов тягач МТ-Т (багатоцільовий транспортер-тягач, вир. 429АМ). Його розробка велася під керівництвом О. Д. Мотрича, а потім М. П. Калугіна і була викликана тим, що перехід армії на нове покоління танків зажадав створення інженерної техніки, здатної діяти разом з ними.

У 80-і роки на базі цього виробу під керівництвом П. І. Сагіра були створені і передані в серійне виробництво шляхопрокладальник БАТ-2 (вир. 454), машина для копання котлованів  МДК-3 (вир. 453), а після 1990 року в рамках конверсії - самохідний кран КГС-25 і промисловий бульдозер БГ-1.

Iсторія | MorozovKMDB

МТ-Т буксирует тяжелое орудие

Iсторія | MorozovKMDB

А.Д.Мотрич, Главный конструктор отдела №61 с 1965 по 1970гг.

Iсторія | MorozovKMDB

М.П.Калугин, Главный конструктор отдела №61 с 1970 по 1974 гг.

Iсторія | MorozovKMDB

П.И.Сагир, Главный конструктор отдела №61 с 1974 по 1987 г.г.

В незалежній Україні

У 1991 році у зв'язку з утворенням незалежних держав Росії і України ХКБМ ім. Морозова опинилося в дуже складній ситуації. Напрацювання останніх років щодо нового покоління техніки виявилися незатребуваними у зв'язку з ліквідацією генерального замовника - Радянської Армії. Виробництво танків на Заводі ім. В.А. Малишева було зупинено через розрив економічних зв'язків з постачальниками комплектуючих, які опинилися в інших країнах. За кордоном опинилися і всі спеціалізовані КБ, співвиконавці-розробники основних систем танка та організації, що займаються військовим та науковим супроводом розробок бойової техніки.

Спроби налагодити взаємодію в нових умовах зіткнулися з бар'єром розбіжностей і невизначеностей. Перед колективом КБ постало питання виживання в цих умовах «професійної самотності».

Необхідно було правильно і терміново знайти і сформувати відповідь на наступні питання:

▪ Що є предметом подальших розробок КБ?

▪ Хто є співвиконавцем при проведенні НДДКР і в серійному виробництві?

▪ Хто є споживачем продукції КБ і споживачем серійної продукції Заводу ім. В.А.Малишева?

Зваживши всі аргументи, було вирішено змістити акцент від розробок нового покоління техніки, оскільки це в той момент було з фінансових і технологічних причин неможливе, до вдосконалення серійної, освоєної у виробництві продукції, використовуючи наявний науково-технічний заділ.

Роботи зі створення сучасної бронетанкової техніки в незалежній Україні можна поділити на три основних етапи.

Етап I. 1992 - 1996 рр. - Організація виробництва танка Т-80УД з поліпшеними характеристиками за замкнутим циклом в Україні.

Наприкінці 80-х років у виробництво був переданий танк Т-80УД. Близько 60% комплектуючих цього танка вироблялося за межами нашої країни. Було потрібно сформувати цілу галузь, і до середини 90-х років за підтримки Міністерства машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії (пізніше - Міністерство промислової політики України) та Міністерства оборони були підключені до відтворення і розробки нових танкових вузлів та систем спеціалізовані підприємства, які раніше працювали для інших галузей, таких як авіація, космос, автомобілебудування та ін. На цьому етапі було налагоджено практично повний замкнутий виробничий цикл для виготовлення близько 98,0% комплектуючих. В кооперації задіяні понад 50 українських підприємств.

Результати роботи цього етапу були використані при виконанні пакистанського контракту (320 танків Т-80УД) та модернізації танків Т-64Б до рівня БМ «Булат», розробки тренажерів Т-64Б і БМП-2 для Міністерства оборони України.

Етап II. 1997 - 2001 рр. Створення танка Т-84 на базі танка Т-80УД з тактико технічними характеристиками основного бойового танка 2000-го року.

В результаті роботи виробничих колективів України під керівництвом ХКБМ був розроблений танк Т-84. На відміну від його попередника Т-80УД було впроваджено більш потужний на 20% двигун, системи якого дозволяють експлуатацію танка при підвищених температурах навколишнього середовища, трансмісія з розширеним швидкісним діапазоном переднього і заднього ходу, новий динамічний захист, система оптико-електронного придушення засобів наведення і прицілювання супротивника, автономний допоміжний двигун, вдосконалений прицільно-спостережний комплекс, новий цифровий балістичний обчислювач та ін. Все це дозволило отримати сучасний конкурентоспроможний танк, який прийнято на озброєння Збройних Сил України Постановою Кабінету Міністрів України № 237-5 від 08.02.2000 р.

На цьому етапі організована кооперація підприємств для серійного виробництва, виготовлена підприємствами України установча партія з 10-ти танків Т-84.

Танк брав участь в міжнародних тендерах за кордоном (Туреччина, Малайзія, Пакистан, Греція), у параді на честь 10-ї річниці незалежності України. І підприємства готові були робити будь-яку кількість цих танків за замкнутим циклом.

Етап III. 2001 - 2009 рр. Створення танка БМ «Оплот» на базі танка Т-84 з тактико-технічними характеристиками сучасного основного бойового танка.

У зв'язку з нестачею коштів сформувати повноцінні підрозділи, озброєні танками Т-84, не вдалося, була виготовлена та поставлена у війська тільки установча партія танків.

Виходячи з цього, прийняли рішення, з метою збереження галузі та економії коштів, провести модернізацію найбільш розповсюдженого у ЗС України танка Т-64Б до рівня Т-84, з використанням відпрацьованих у ході створення останнього та освоєних у виробництві вузлів та систем. Таким чином був розроблений танк БМ "Булат".

Але, танк БМ "Булат" не може бути тривалий час перспективною машиною, тому що має обмеження для подальшого удосконалення, й у зв’язку з цим були продовжені роботи зі створення на базі Т-84 нового танка БМ „Оплот”, який відповідає сучасним вимогам.

Були розроблені та реалізовані на танку БМ "Оплот":

  • комплексна система управління рухом танка;
  • панорамний прицільний комплекс командира;
  • система управління зенітною установкою;
  • танковий балістичний обчислювач з розширеними функціями;
  • тепловізійний приціл «Буран-Катрін-Е» з камерою іноземного виробництва;
  • система урахування вигину ствола;
  • вимірювач рівня палива;
  • апаратура діагностики системи очищення повітря;
  • двигун 459МЕ з підвищеними характеристиками;
  • малогабаритна одноблочна навігаційна апаратура;
  • радіостанція з підвищеною відстанню зв'язку;
  • цифровий щит механіка-водія;
  • вбудований протитандемний динамічний захист шасі та башти;
  • ПТРК «Комбат» з тандемною бойовою частиною.

Танк БМ "Оплот" прийнято на озброєння Збройних Сил України Наказом Міністра оборони України № 152 від 28.05.2009р.

 Проблема реалізації танків нового виробництва в Україні не могла бути вирішена через надмірність танкового парку, що залишився у спадок від Радянської Армії. Залишався один шлях - зовнішній ринок, роботи на якому почалися з 1993 року.

До цього ХКБМ не мало досвіду прямих контактів з іноземними замовниками та боротьби за ринки збуту.

Сьогодні, не секрет, що в СРСР після II світової війни були надлишкові потужності із створення та виробництва танків.                                 

Це породжувало жорстоку конкурентну боротьбу між трьома КБ-розробниками: у Харкові, Нижньому Тагілі та Ленінграді - за право постачати свою продукцію на озброєння. Особливо гострою ця боротьба була в 70-ті - 80-ті роки. Отриманий тоді досвід став у нагоді, коли в результаті декількох тендерних випробувань було укладено контракт на постачання з 1997 року великої партії танків Т-80УД до Пакистану. До цього моменту були освоєні у виробництві всі комплектуючі танка, за винятком танкової гармати.

Однак, вимога замовника незалежності поставок від третіх країн та заяви окремих політиків змусили прискорити організацію з 1998 року виробництва стволів на Сумському НВО ім. Фрунзе, а казенної частини на Заводі ім. В.А. Малишева.

З 1995 року ХКБМ - учасник всіх престижних виставок озброєння та військової техніки для сухопутних військ, на яких було представлено не тільки новий танк, але й різні варіанти модернізації техніки радянського виробництва.

Паралельно з розробкою та вдосконаленням танків в КБ були розгорнуті роботи з модернізації раніше випущеної бронетанкової техніки: танків, БТРів, БМП та ін. - для реалізації цих розробок на ремонтних заводах Міністерства оборони при проведенні капітального ремонту для потреб українських збройних сил та для інших країн. Розроблено та реалізовано в дослідних зразках комплексні модернізації танків типу Т-54 та Т-55, Т-62, Т-64 та Т-72, які широко представлені у світовому танковому парку.

На цих танках встановлюється озброєння більшого калібру, новий комплекс керування вогнем, додатковий броньовий захист та силова установка більшої потужності. Були проведені роботи щодо заміни бензинових силових установок на дизельні двигуни та з доопрацювання трансмісій бронетранспортерів БТР-60 і БТР-70, розвідувально-дозорної машини БРДМ-2.

Прагнучи розширити свою діяльність, КБ розробило варіанти модернізації бронетанкової техніки виробництва інших країн. Крім бойової техніки, розроблені машини забезпечення та ремонту. Напрямком, який отримав новий якісний розвиток, стала розробка та виготовлення сучасних засобів навчання особового складу у військах. На додаток до традиційних класів матеріальної частини та стендів, що раніше випускалися, додалися сучасні вироби, починаючи від відеофільмів та закінчуючи комплексними динамічними тренажерами екіпажів танків, БМП, котрі імітують не тільки робочі місця, а й бойову обстановку та навантаження на екіпаж. Наукова та теоретична бази підприємства дозволяють при створенні тренажерів з великим ступенем ймовірності імітувати процеси функціонування будь-яких броньованих машин. В даний час комплексні тренажери для танків і БМП розробки та виробництва ДП «ХКБМ ім. О.О. Морозова» прийняті для оснащення навчальних підрозділів Української армії та постачаються до інших країн.

Участь у всіх останніх міжнародних танкових тендерах та порівняльних випробуваннях з танками М1А2 «Абрамс», «Леопард 2А5», «Челленджер 2Е», Т-90С та «Леклерк» дали нашим конструкторам величезну інформацію, дозволили реально оцінити свої сильні та слабкі сторони. Спеціально для країн потенційних споживачів техніки стандарту НАТО в 2000 році був розроблений варіант танку «Ятаган» з гарматою калібру 120мм, автоматом заряджання в ніші башти. Гармата цього танку стріляє натовськими снарядами та 120-мм керованою ракетою українського виробництва.

При укладенні міжнародних контрактів вироби адаптуються під вимоги замовника. Наприклад, в конструкторську документацію танка БМ «Оплот», який постачається до Королівства Таїланд, були внесені зміни, пов'язані з установкою наступних нових систем та вузлів: кондиціонера, енергоагрегату, радіостанцій, механізму подачі, гідросистеми, системи управління, відсіків для ЗВП, а також необхідністю виконання комплектуючих збірних одиниць в тропічному варіанті виконання та експлуатаційних написів англійською мовою. Танк з даними змінами отримав позначення БМ «Оплот-Т», а виконаній на його базі броньованої ремонтно-евакуаційної машині присвоєно позначення «БРЕМ-Т».

Участь в міжнародному військово-технічному співробітництві дала можливість ознайомитися з технічним рівнем розробки і виробництва в інших танкобудівних країнах та дозволило ХКБМ створити сучасні зразки бронетехніки, які прийняті на озброєння Збройних Сил України та постачаються на експорт.

Техніка, що швидко розвивається, та скорочення ринку озброєння не дозволяють країнам поодинці, в реально прийнятні терміни та при допустимих витратах створювати нове покоління бойових машин. Зараз ХКБМ підтримує зв'язки з багатьма західними та східними фірмами.

В останні роки з метою більшої адаптації продукції під конкретні вимоги замовника були створені нові вузли та системи для броньованих машин, такі як автоматизована система управління рухом для танків; гідромеханічна автоматична трансмісія для колісного БТР; двопотікова механічна трансмісія для легких гусеничних машин та ін.

Розроблено зразки колісних бронетранспортерів з колісною формулою 4×4 та 8×8 нового покоління.

 

Бронетранспортери серії БТР-3

В Україні з набуттям незалежності проходив процес створення зразків військової техніки, яка раніше не вироблялися на території України. Зокрема це стосується створення бронетранспортерів (БТР) і бойових машин піхоти (БМП).

Першим освоєним напрямком було створення бронетранспортерів з максимальним використанням вузлів, аналогічних тим, що застосовуються на БТР-80. Це різні модифікації бронетранспортерів серії БТР-3, які відрізняються між собою застосуванням різних силових установок, видів озброєння і оснащення.

Броньовий захист залишився на рівні свого попередника БТР-80. Маса виробів становить від 15 до 16,9 тонн.

Накопичений досвід під час виконання робіт з модернізації колісної легкоброньованої техніки дозволив ХКБМ розробити і виготовити в грудні 2000 року зразок бронетранспортера БТР-3 (індекс - «БТР-ДА», «ДА» – Deutz + Allison), який за своїми характеристиками фактично був колісною БМП.

Це був спільний проект ДП «ХКБМ ім. О.О. Морозова» і компанії ADCOM (Об'єднані Арабські Емірати), яка і фінансувала цей проект. Основними вимогами до машини з боку компанії були: встановлення німецького дизельного двигуна «Deutz BF6M1015» потужністю 326 к.с., американської автоматичної трансмісії «Allison MD 3066» та коліс з шинами «MICHELIN». Бронетранспортер оснащувався одномісним бойовим модулем (БМ) КБА-105 «Шквал» (розробки ДНТЦ АСО). Його блок озброєння складався з 30-мм гармати 2А72, спареного 7,62мм кулемета ПКТ, 30-мм гранатомета АГС-17 і комплексу ПТКР «Конкурс». Перша демонстрація нового БТР-3 пройшла на міжнародній виставці IDEX, яка проходила з 19 березня 2001 року в Абу-Дабі.

Продовженням цієї події стало укладення контракту на поставку в ОАЕ шасі БТР «Gardian» за конструкторською документацією (КД) на виріб БТР-ДА. У квітні 2003 року Державне підприємство «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» підписало договір з ХКБМ на доопрацювання КД, технічний супровід виготовлення корпусів ТОВ «Азовзагальмаш» (м. Маріуполь) і виробництва шасі військовими частинами А1777 (м. Київ ДП «КБТЗ»), А1585 (м. Миколаїв ДП «МБТЗ»).

Обсяг доробки КД і зразку шасі включав в себе: усунення зауважень за результатами попередніх випробувань бронетранспортера БТР-3, встановлення системи кондиціонування «Sankyo», засобів зв'язку фірми «THALES», кевларової підкладки в зоні розміщення екіпажу та десанту, вдосконалення вентиляторної системи охолодження, яка забезпечувала експлуатацію машини при температурі повітря до плюс 55°С. Бойовий модуль на шасі не встановлювався і в подальшому не постачався замовнику. Реалізація всіх нововведень і проведення випробувань виконані силами ХКБМ на зразку шасі, яке було надано заводом виробником в/ч А1777. Всього за вказаним міжнародним контрактом було поставлено 25 одиниць шасі БТР «Gardian».

У липні 2005 року укладено договір з КП «КРМЗ» (м. Київ ДП «КБТЗ») на розробку КД бронетранспортера БТР-ДА/70, виготовлення дослідного зразку і проведення його випробувань. ТТЗ передбачало монтаж баштової кулеметної установки (БКУ) бронетранспортеру БТР-70, доопрацьованій в частині встановлення кулемета НСВТ калібру 12,7мм замість кулемета КПВТ калібру 14,5мм, на шасі БТР «Guardian» (виріб БТР-ДА). Новій модифікації бронетранспортера був привласнений індекс БТР-3УН. Надалі, 30.11.2005р. з КП «КРМЗ» оформлений договір з конструкторського супроводу на виготовлення 40 бронетранспортерів БТР-3УН в інтересах держави Нігерія. Замовлення було виконано в повному обсязі.

Згідно з угодою з КП «КРМЗ» (м. Київ ДП «КБТЗ») ХКБМ з лютого 2002 року проводило роботи з розробки КД, виготовлення дослідного зразка та проведення попередніх випробувань бронетранспортера, основними відмітними особливостями якого є: силова установка дизель УТД-20 з ежекціонною системою охолодження, силова передача з механічною п'ятиступінчатою коробкою передач, колеса з шинами КІ-80Н або ДТ-64 (Україна), засоби зв'язку виробництва України. Інші вузли і системи ідентичні БТР-3 в тому числі і бойовий модуль. Цьому зразку бронетранспортеру привласнений індекс «БТР-3Е» («Е» –EXPORT). Надалі укладалися договори з конструкторського супроводу виготовлення бронетранспортерів БТР-3Е на КП «КРМЗ» (м. Київ ДП «КБТЗ») в червні 2002 року на 10 одиниць, в листопаді 2003 року на 50 одиниць і на 70 одиниць у вересні 2006 року. Бронетранспортери постачалися до держави Союз М'янма.

На підставі договору з ДК «Укрспецекспорт» та відповідно до ТТЗ (Тактико-технічне завдання) від 07.08.2005 р. ХКБМ проводило дослідно-конструкторські роботи (ДКР) з модернізації БТР-3Е шляхом встановлення бойового модуля та організації робочих місць оператора і командира в шасі. Блок озброєння: 30-мм автоматична гармата, 7.62 мм кулемет, протитанковий ракетний комплекс, гранатомет. Зразок отримав індекс «БТР-3Е1» (позначення документації «В1332»). Результатом цих робіт стало виготовлення першого зразка і встановлення на шасі дистанційно-керованого бойового модуля з винесеним озброєнням та з дубльованим керуванням з місця командира – БМ-3 «Штурм». У період з 24.11.2006 р. по 20.12.2006 р. бронетранспортер проходив випробування в країні потенційного замовника Республіці Ємен. Попередні випробування бронетранспортера БТР-3Е1 завершені в березні 2007 року. БТР-3Е1 був представлений на міжнародній виставці IDEX-2007 в лютому місяці.

Досвід попередніх робіт був використаний при проведенні робіт з розробки бронетранспортера БТР-3Е1 (позначення документації «В1332А») для збройних сил Королівства Таїланд за представленими технічними вимогами. Договір на проведення робіт укладений між КП ХКБМ і ДК «Укрспецекспорт» 29.12.2008 р. Основними відмітними особливостями бронетранспортеру у порівнянні з БТР-3 (БТР-ДА) або БТР-3Е є: зменшення висоти з 2928 мм до 2774 мм, збільшення бойового розрахунку з 9 люд. до 13 люд., встановлення радіостанції марки VRC-950, розміщення додаткового боєкомплекту бойового модуля і місця оператора в корпусі бронетранспортера, встановлення модернізованого бойового модуля БМ-3М. Модернізація бойового модуля полягала в застосуванні цифрового стабілізатора, доопрацьованого комплексу «Трек» і в розширенні блоку озброєння з метою зручності його збирання і обслуговування. Спочатку був розроблений повний комплект КД під встановлення двигуна Deutz BF6M1015 і трансмісії Allison MD 3066. У зв'язку з відсутністю на той час у фірми Deutz дозволу державних органів Німеччини на постачання двигунів в Україну, було вирішено внести до складу виробу німецький дизельний двигун MTU 6R106TD21, виготовлений компанією «MTU Friedrich-shafen GmbH», і автоматичну коробку передач Allison Transmission 3200SP.

У 2010 році розроблений уточнений комплект КД, при цьому індекс виробу «БТР-3Е1» і позначення КД «В1332А» залишилися без змін. В цьому ж році був виготовлений ДП «КРМЗ» дослідний зразок БТР-3Е1, проведені два покази виробу представникам Таїланду і розпочато його типові випробування, які завершилися в грудні 2012 року. Всі роботи проводилися за безпосередньою участю КП «ХКБМ». Перша партія бронетранспортерів в кількості 12 одиниць була відвантажена в грудні 2010 року.

Одночасно з розробкою бронетранспортеру була поставлена задача, в інтересах Королівства Таїланд за окремим контрактом провести роботи з розробки та виготовлення дослідних зразків спеціальних машин підтримки на базі шасі БТР-3Е1:

- командирський бронетранспортер БТР-3К (позначення документації «В1333»);

- самохідний міномет калібру 81мм БТР-3М1 (позначення документації «В1334»);

- самохідний міномет калібру 120мм БТР-3М2 (позначення документації «В1335»);

- бойова машина ПТКР БТР-3РК (позначення документації «В1336»).

Роботи з проведення попередніх випробувань (ПВ) з подальшим корегуванням КД для самохідних мінометів БТР-3М1 завершилися у вересні 2012 року, а для БТР-3М2 - у квітні 2013 року.

Першу партію самохідних мінометів виготовило ДП «ХКБМ» на основі шасі, які поставило ДП «КБТЗ». БТР-3М1 в кількості 9 одиниць були здані замовнику 03.08.2012 р., а БТР-3М2 в кількості 4 одиниць – 21.03.2013 р. Подальше виготовлення самохідних мінометів було організовано на Державному підприємстві «Харківський завод спеціальних машин» (ДП «ХЗСМ»).

Виготовлення дослідного зразка бойової машини ПТКР БТР-3РК проводилося на ДП «КБТЗ» за договором від 28.04.2012 р. У період з 27.04.2013 р. по 10.07.2013 р. на території ДП «КБТЗ» і полігоні в/ч А1815 с.м.т. Гончарівське (Чернігівська обл.) проходили ПВ зразка БТР-3РК. Серійне виготовлення БТР-3РК виконувало ДП «КБТЗ».

У серпні 2011 року була завершена розробка КД командирської машини БТР-3К (В1333). Основними відмітними особливостями, в порівнянні з бронетранспортером БТР-3Е1 (В1332А), є:

- бойова обслуга 9 осіб (3+6);

- встановлення додаткового енергоагрегату фірми HATZ (Німеччина);

- встановлення додаткових засобів зв'язку фірми Tadiran (Ізраїль).

З метою економії коштів, за рахунок відмови від транспортування шасі з Києва до Харкова, виготовлення чотирьох машин БТР-3К виконувала бригада фахівців ДП «ХКБМ» на ДП «КБТЗ» з грудня 2013 року по лютий 2014 року. В лютому місяці провели ПВ. Подальше виготовлення командирських машин здійснювало ДП «КБТЗ».

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції в Україні з'явилася потреба в закупівлі бойової техніки для силових структур України. Були розроблені нові вироби на базі вже наявних зразків техніки шляхом внесення в них конструктивних змін на підставі технічних завдань від замовника. Роботи виконувалися на договірній основі з підприємствами виробниками.

На підставі договору з ДП «ХЗСМ» в липні-серпні 2014 року ДП «ХКБМ» була розроблена КД і проведені в грудні місяці ПВ самохідних мінометів БТР-3М1-1 і БТР-3М2-1, на яких встановлювалися вітчизняні міномети БМ-37 (82мм) замість М29 (81 мм) і 2Б11 (120мм) замість М132 (120мм) відповідно. Виготовлення та постачання самохідних мінометів виконувало ДП «ХЗСМ».

ДП «ХКБМ» за договором від 15.10.2014 р. з ДП «КБТЗ» розробило КД варіанту бронетранспортера БТР-3Е1 зі зміненим бойовим розрахунком, який склав 9 осіб (3+6), з встановленням двигуна УТД-20 і механічною коробкою передач. При цьому максимальна швидкість виробу склала 80 км/год. Бронетранспортер отримав індекс БТР-3Е1У (В1332У). У грудні 2014 року проведено ПВ зразка БТР-3Е1У, виготовленого ДП «КБТЗ». Випробування проходили на території заводу за участю ДП «ХКБМ». Поставки бронетранспортерів БТР-3Е1У забезпечувало ДП «КБТЗ».

Відповідно до Спільних рішень МОУ і ДК «Укроборонпром» від 15.06.15 р та згідно «ТТЗ на бронетранспортер БТР-3 для потреб збройних сил України» ДП «ХКБМ» розроблено РКД на бронетранспортери БТР-3ДА (В1352) і БТР-3ДА/70 (В1352/70). Відмінними рисами цих зразків були:

- встановлення додаткового енергоагрегату;

- встановлення двигуна Deutz BF6M1015С з трансмісією Allison MD 3200SP замість двигуна MTU 6R106TD21;

- встановлення куленепробивного оглядового скла на лобовій проекції корпусу;

- збільшення кількості обігрівачів до 3 штук;

- забезпечення запуску двигуна при низьких температурах повітря;

- бойова обслуга 13 осіб (3+10);

- встановлення додаткового захисту у вигляді ґратчастих екранів (при цьому повна маса становить 17,8 т);

- для БТР-3ДА було передбачено виготовлення корпусу шасі за знову розробленою КД, а для БТР-3ДА/70 КД – з використанням корпусу серійного бронетранспортера БТР-70.

ДП «КБТЗ» були виготовлені дослідні зразки бронетранспортерів БТР-3ДА та БТР-3ДА/70. У жовтні 2015 року проведено ПВ, а в листопаді 2015 року було завершено визначальні відомчі випробування. Відповідно до Наказу ГШ ЗСУ №450 від 18.11.15 р. бронетранспортер БТР-3ДА допущений до експлуатації в ЗСУ на особливий період.

У вересні 2015 року ДП «ХКБМ» розробило КД на командирську машину БТР-3К (В1333-1) з двигуном Deutz BF6M1015С. Спільно з ДП «КБТЗ» були проведені та завершені в листопаді 2016 року попередні випробування БТР-3К.

В цей час тривають роботи з розширення номенклатури спецмашин на базі серії бронетранспортерів БТР-3. Наприклад, ведеться спільна розробка ДП «ХКБМ ім. О.О. Морозова» та ТОВ «Телекарт-Прибор» (м. Одеса) зі створення командно-штабної машини БТР-3КШ (В1356).

Слід зазначити, що ДП «ХКБМ» не брало безпосередньої участі у створенні таких машин як: броньована ремонтно-евакуаційна машина БТР-3БР, медична машина БТР-3С, машина вогневої підтримки БТР-3Е з бельгійською баштою «Cockerill» CSE 90LP.

Бронетранспортери серії БТР-4

 Спроба поліпшити основні тактико-технічні характеристики БТР-80 шляхом глибокої модернізації привела до створення бронетранспортера БТР-3. Завдання підвищення характеристик військової потужності було вирішено шляхом встановлення бойового модуля з 30-мм гарматою і протитанкового керованого ракетного комплексу. Характеристики рухомості були збережені завдяки використанню силової установки потужністю 300 к.с. Однак підвищення рівня захисту є неможливим через досягнення граничних навантажень у вузлах трансмісії і ходової частини, а також залишаються на низькому рівні показники з ергономіки і комфортабельності. В результаті робіт над БТР-3 стало очевидним, що для створення бронетранспортера, який відповідає сучасним тактико-технічним вимогам і є конкурентоспроможним на міжнародному ринку озброєнь, необхідна розробка принципово нової конструкції.

Згодом була розроблена серія бронетранспортерів БТР-4 і ряду машин різного призначення на їх базі. Вони мають іншу концепцію компонування, згідно з якої десантне відділення знаходиться в кормовій частині корпусу, а силове в середній частині між відділенням управління і десантним відділенням. Відділення управління і десантне відділення з'єднуються між собою за допомогою лазу, що проходить повз силове відділення уздовж правого борту. Обсяг десантного відділення і, відповідно, кількість посадочних місць десанту можуть змінюватися в залежності від виконання шасі (без озброєння або під установку бойового модуля). У виконанні з установкою бойового модуля частина десантного відділення займається бойовим відділенням.

Показники бойової ефективності, які відповідають класу бойових машин піхоти, досягаються шляхом оснащення БТР-4 бойовим модулем (БМ), озброєним 30-мм автоматичною гарматою, ПТКР (башта БМП-2, БМ «Грім», БМ КБА-105, БМ «Штурм», БМ «Парус») або 23-мм автоматичними гарматами (БМ БАУ-23). Висока рухливості машини забезпечується можливістю встановлення уніфікованого ряду двигунів 3ТД з однаковими вагогабаритними показниками потужностного ряду від 400 до 600 к.с. без зміни габаритів МТВ, а також встановленням автоматичної коробки передач, нової трансмісії з центральними прохідними мостами і водохідними рушіями з гідроприводом.

Крім зазначених двигунів забезпечена також можливість застосування рядних і V-образних двигунів потужністю 500...600 к.с. закордонного виробництва (двигуни фірм: DEUTZ, IVECO, MTU та ін.) зі штатною КП або з КП закордонного виробництва без зміни габаритів КП і трансмісії. Адаптація двигуна за обертами забезпечується за рахунок вхідного редуктора або роздавальної коробки.

Підвищення рівня захищеності базової машини в порівнянні з БТР-3 забезпечується застосуванням броньових листів підвищеної стійкості і протиосколкового композитного матеріалу, який встановлюється у відділеннях з екіпажем та десантом. Для підвищення характеристик захищеності на БТР-4 можуть встановлюватися блоки додаткового модульного захисту, які забезпечують захист від вогню малокаліберних автоматичних гармат і ручних протитанкових гранатометів. З точки зору ергономічних вимог конструкцією забезпечуються:

- зручні і безпечні посадка/висадка екіпажу через бічні двері корпусу, є також додаткові верхні аварійні люки;

- зручні і безпечні посадка/висадка десанту, а за необхідності і екіпажу, через задні двері (апарель) корпусу;

- хороший огляд через кулестійкі лобові склопакети і склопакети в бортових дверях. В умовах бою склопакети додатково закриваються броньованими кришками, в цьому випадку спостереження за дорогою забезпечується через перископічні прилади.

Маса виробів зросла до 22т, а з додатковими видами захисту може збільшуватися до 25т.

Поєднання перерахованих вище компонувальних і технічних рішень забезпечує конструкції бронетранспортеру відповідність сучасним тактико-технічним вимогам для машин цього класу і за багатьма параметрами перевершують не тільки бронетранспортери серії БТР-3, а й багато закордонних зразків аналогічної техніки.

На сьогодні, крім бронетранспортерів створено ряд спеціалізованих машин на базі БТР-4:

- командирська БТР-4К;

- командно-штабна БТР-4КШ;

- броньована ремонтно-евакуаційна БРЕМ-4РМ («РМ» - ремонтна майстерня);

- броньована санітарно-евакуаційна БММ-4С («БММ-С» - броньована медична машина-санітарна).

 

Хронологія подій створення БТР-4 і машин на його базі.

 На науково-технічній раді КП «ХКБМ» від 10.02.2003 року було прийнято рішення щодо розробки технічного проекту нового бронетранспортера БТР-4. Роботи проводилися в ініціативному порядку за власні кошти. КП «ХКБМ» була розроблена конструкторська документація і у співпраці з ДП «ЗіМ» і КП «ХКБД» був виготовлений ходовий макет бронетранспортера БТР-4 з бойовим модулем «Гром», перший виїзд якого відбувся 13 квітня 2006 року. В червні місяці він демонструвався на міжнародній виставці АВІАСВІТ-2006 у м. Гостомелі (Київської обл.).

Між КП «ХКБМ» і МО України 29.06.2007 р. укладений державний контракт зі створення бронетранспортера БТР-4 (позначення документації - В1318) відповідно до вимог тактико-технічного завдання (ТТЗ) на дослідно-конструкторські роботи (ДКР) від 22.05.2006 року «Розробка бронетранспортера БТР-4», шифр «Ладья». У процесі виконання робіт, які були припинені відповідно до листа МО України від 28.04.2012 р., було виконано наступний обсяг робіт:

- розроблена КД відповідно до ТТЗ;

- доопрацьований макетний зразок бронетранспортера БТР-4 з двигуном 3ТД-3А і виготовлений дослідний зразок БТР-4 з двигуном IVECO, який отримав позначення - БТР-4А (В1318А);

- проведено порівняльні випробування виробів БТР-4 і БТР-4А;

- частково проведені попередні випробування бронетранспортера БТР-4А - дослідний зразок бронетранспортера БТР-4А взяв участь у військових парадах та демонстрації військової техніки в м. Києві в 2009 р. (Присвяченому «Дню незалежності України») і в 2010 р. (Присвяченому «65 річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні»). Обидва рази БТР-4А здійснював марші з м. Харкова до м. Киїєва і назад, що було зараховано в результати ПВ.

За період ПВ загальний пробіг БТР-4А склав 4202 км і 274,2 мотор-години роботи двигуна. Причиною припинення робіт послужили позитивні результати державних випробувань бронетранспортера БТР-4Е, який був прийнятий на озброєння Збройних Сил України.

З метою спільного освоєння міжнародних ринків озброєнь і військової техніки, проведення маркетингових досліджень по можливості укладення контрактів на поставку легкоброньованих колісних машин і спеціальних машин на їх базі, в серпні 2008 року був укладений договір між КП «ХКБМ» і ДГЗІФ «Укрінмаш». В якості потенційного замовника, в першу чергу, розглядалася Республіка Македонія.

Контрактом передбачалося на базі ходового макета БТР-4 виготовити демонстраційний зразок бронетранспортера з двигуном DEUTZ TCD 2015 V06 з АКП Allison і бойовим модулем «Парус» - БТР-4С (В1318С), шифр робіт «Базис». Саме цей зразок бронетранспортера з подачі ДГЗІФ «Укрінмаш» був названий «Буцефалом», якому не судилося народитися. Роботи були зупинені через відсутність поставок імпортних комплектуючих для бронетранспортера і відмови від контракту Республіки Македонія.

 

Створення бойового модуля БМ-7 «Парус».

З метою удосконалення озброєння, призначеного для оснащення легкоброньованої бойової техніки, в ініціативному порядку були розпочаті роботи зі створення дистанційно-керованого бойового модуля (БМ) власної розробки, що отримав позначення БМ-7. Спочатку БМ розглядався як пропозиція для заміни бойового модуля КБА-105 «Шквал», який встановлювався на БТР-3Е і поставлявся в державу Союз М'янма. Тому зовнішні максимальні габаритні розміри саме цього модуля були взяті за основу при виконанні компонування. У той же час БМ-7 був альтернативою бойовому модулю БМ-3 «Штурм», який має три істотні недоліки: займає внутрішній обсяг корпусу шасі (~ 0,4м3), розташовані системні блоки в башті не мають достатньої вентиляції, блок озброєння не ізольований від десантного відділення. Демонстраційний макет був виготовлений на початку 2009 року, згідно з вимогами ТТЗ на ДКР з розробки БМ від 30.05.2008 р., шифр «Парус». Перші зразки БМ-7 «Парус» (К1616) виготовлялися і випробовувалися вже в процесі виконання контракту з поставки бронетехніки в Ірак.

 У лютому 2009 року на виставці озброєнь IDEX-2009 був вперше продемонстрований варіант бронетранспортера БТР-4А, оснащений бойовим модулем БМ-7 «Парус».

Між МО Республіки Ірак і Україною (в особі ДП СЗТФ «Прогрес») укладено зовнішньоекономічний контракт від 25 вересня 2009 року на поставку 420 одиниць техніки. Вперше КП «ХКБМ» виступило одночасно в якості розробника документації, згідно з технічними вимогами замовника, а також в якості основного виробника і постачальника продукції.

Контрактний бронетранспортер БТР-4 з двигуном 3ТД-3А і бойовим модулем БМ-7 «Парус» отримав позначення - БТР-4Е (В1318Е). Попередні випробування (ПВ) були проведені в період з 08.08.2010 р. по 27.01.2011 р. Варіант бронетранспортера БТР-4Е був продемонстрований на виставці озброєнь IDEX-2011.

Державні випробування (ДВ) бронетранспортера БТР-4Е проводилися в період з 28 березня по 19 червня 2012 року на основі Спільного Рішення між ДК «Укроборонпром» і МО України та Наказів Міністра оборони України відповідно до «Програми ДВ бронетранспортера БТР-4Е» від 25.02.2012 р. Для проведення ДВ був задіяний зразок бронетранспортеру, який виготовлений в рамках виконання зовнішньоекономічного контракту і надалі переданий у складі другої партії МО Республіки Ірак.

Наказом Міністра оборони України від 24.07.2012 р. №489 бронетранспортер БТР-4Е прийнятий на озброєння ЗС України.

МО України та іншими силовими структурами України серійні зразки бронетранспортера БТР-4Е не замовлялись.

Командирська машина БТР-4К (В1321) з БМ «Парус» (К1616А) відрізнялася в основному від БТР-4Е наявністю додаткових засобів зв'язку і відсутністю комплексу ПТКР, який не встановлювався з метою здешевлення вартості машини за контрактом. ПВ виробу були проведені в період з 05.04.2011 р. по 14.04.2011 р.                                                           

Командно-штабна машина БТР-4КШ (В1323) складається з шасі на базі вузлів і агрегатів бронетранспортера БТР-4Е, має збільшений об'єм корпусу в районі кормового населеного відділення, що має назву відділення зв'язку. У відділенні зв'язку розміщується спеціальне обладнання, 7 осіб особового складу штабу, засоби зв'язку і навігації. Машина обладнана автономною кулеметною установкою закритого типу калібру 12,7 мм. ПВ виробу були проведені в період з 08.09.2011 р. по 15.12.2011 р.        

Броньована ремонтно-евакуаційна машина БРЕМ-4РМ (В1324) складається з шасі на базі вузлів і агрегатів бронетранспортера БТР-4Е і спеціального устаткування. Екіпаж 4 людини. Озброєння на машині відсутнє. ПВ виробу були проведені в період з 22.08.2011 р. по 18.11.2011 р.

Броньована санітарно-евакуаційна машина БММ-4С (В1326) складається з шасі на базі вузлів і агрегатів бронетранспортера БТР-4Е, має збільшений об'єм корпусу в районі санітарного відділення. Санітарне відділення розташоване за моторно-трансмісійним відділенням, займає всю кормову частину. У ньому передбачені місця під медичне обладнання, розміщення санітара і поранених до 9 осіб або 4 людини на ношах. У кормовій частині корпусу розташований апарель, яка призначена для вантаження-вивантаження поранених на ношах. Озброєння на машині відсутнє. ПВ виробу були проведені в період з 21.03.2011 р. по 18.04.2011 р.

На початок виконання робіт за контрактом існували такі особливості, які мали істотний вплив на подальший хід подій:

- не були завершені ДКР з розробки всієї номенклатури продукції, що поставляється;

- була відсутня кооперація на поставку комплектуючих для серійного виробництва виробів;

- була відсутня підготовка виробництва і досвід виготовлення даного типу машин на інших підприємствах, крім КП «ХКБМ»;

- умовами контракту не було передбачене цільове фінансування підготовки виробництва.

Розробка технічної документації, технологічна підготовка для забезпечення серійного виробництва бронетранспортерів БТР-4, спеціальних машин на його базі і іншої техніки, проведення їх випробувань та інші види робіт проводилися в процесі виготовлення першої партії, а для БТР-4КШ, БРЕМ-4РМ при виготовленні другої партії поставок.

Виконання контракту дозволило протягом двох років завантажити роботою з кооперації на поставку комплектуючих більше сотні підприємств різної форми власності.

Планувалося постійне нарощування темпів виробництва з випуску продукції в процесі виконання контракту, але обмеження виробничих можливостей підприємств України не дозволило вийти на показники, які забезпечили б відправку партій в терміни, що відповідали умовам контракту. Подальші внутрішньодержавні події, як в Іраку, так і в Україні привели до припинення поставок техніки за контрактом. Всього було поставлено 88 одиниць бронетехніки.

З метою розширення номенклатури пропонованої для інозамовника продукції і розширення сімейства альтернативних силових установок для БТР-4 в січні 2011 року були розпочаті роботи з розробки бронетранспортера БТР-4В на базі бронетранспортера БТР-4Е з установкою двигуна DEUTZ BF 6M 1015 CP і коробки передач Allison 4500RDS з гідродинамічною передачею ТС-541, а також із застосуванням коліс з шинами Michelin і дисками типу Hutchinson. КД, що знову розроблялася, було присвоєно позначення «В1318В». На підставі договору з ДК «Укрспецекспорт» КП «ХКБМ» підготувало зразок бронетранспортера БТР-4В і провело його демонстраційний показ на території держави Кувейт в період з 11 по 17 липня 2012 року.

Надалі БТР-4В був використаний для створення бронетранспортера зі зміненою носовою частиною БТР-4МВ (В1343). Ця зміна дозволяє забезпечувати четвертий або п'ятий рівень захисту відповідно до стандартів НАТО. Для прискорення посадки/висадки в бойових умовах десанту, а також зручності розвантаження/завантаження в конструкції корпусу використовується кормова апарель. За іншими параметрами і складом машина відповідає своєму попереднику БТР-4В. Бронетранспортер БТР-4МВ демонструвався на виставці озброєнь IDEX-2013.

За окремим замовленням на договірній основі в інтересах США була розроблена документація, виготовлений, випробуваний і поставлений замовнику бронетранспортер БТР-4Е1 (В1347). Основною відмінністю від БТР-4Е (В1318Е) є установка на БТР-4Е1 додаткового комплекту броньового балістичного захисту. Роботи виконувалися в період з жовтня 2013 року по травень 2014 включно.

  Згідно з підписаним міждержавним контрактом з Нігерією в другій половині 2014 року було виготовлено і відвантажено першу партію бронетранспортерів БТР-4ЕН (В1318ЕН) і БТР-4КН (В1321КН). Бронетранспортери комплектувалися вітчизняними засобами зв'язку. У всьому іншому вони відповідають виробам БТР-4Е і БТР-4К.

Відповідно до Договору комісії від 21.04.2014 р. між ДП «ХКБМ» і ДП ДЗТП «Спецтехноекспорт» для експлуатації в підрозділах морської піхоти армії Республіки Індонезії проведені роботи із забезпечення мореплавства і вимог щодо оснащення. Броньованій бойовій машині з бойовим модулем «Парус» присвоєно позначення РКД В1349 і найменування «Колісний бронетранспор­тер БТР-4В1», а бронетранспортеру з кулеметною установкою присвоєно позначення РКД В1350 і найменування «Колісний бронетранспортер БТР-4В2». 25 липня 2016 року виконано навантаження на трейлери та відправка двох БТР-4В1 і трьох БТР-4В2 в порт.

Бронетранспортер БТР-4В1

В інтересах МО України від 15 червня 2012 року Державне підприємство «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес»» підписала договір з ДП «ХКБМ» на доопрацювання КД БТР-4Е і виготовлення за доопрацьованою КД десяти бронетранспортерів БТР-4М (В1343). Обсяг доопрацювання КД включав в себе: зміну конструкції носової частини корпусу з забезпеченням посилення захисту лобової проекції, встановлення кормової апарелі з одинарними дверима, комплектування пересувною малогабаритною кухнею МК-10 і додатковим приладом нічного бачення типу ТВН-5 для командира. В результаті виконання робіт був розроблений комплект КД і розпочато переробку корпусу, але у зв'язку з відсутністю фінансування подальші роботи були припинені. Доробок виконаних робіт в подальшому використовувався при розробці бронетранспортера БТР-4МВ.

 25 квітня 2014 року затверджене «Тактико-технічне завдання на бронетранспортер колісний для потреб Збройних Сил України». Ця подія стала відправною точкою для активізації робіт з технічного вдосконалення виробів і проведенню різного роду випробувань з безпосередньою участю в роботах представництва замовника.

З травня 2014 року бронетранспортери БТР-4Е і машини на його базі почали надходити в підрозділи силових структур України. У період з червня 2014 по 2017 рік було проведено ряд типових випробувань з метою оцінки ефективності та впливу внесених змін в конструкцію бронетранспортера на його технічні та експлуатаційні характеристики. Це такі зміни як: встановлення додаткового енергоагрегату для забезпечення використання озброєння при непрацюючому двигуні, встановлення додаткових елементів захисту, варіант БТР-4Е з двигуном Deutz і новими агрегатами трансмісії, застосування вдосконалених гвинтів водохідного рушія, варіантів апаратури радіозв'язку, світлотехнічних приладів та багато іншого.

З метою прийняття броньованої санітарно-евакуаційної машини БММ-4С на озброєння ЗС України ДП «ХКБМ» була розроблена документація згідно ТТЗ від 03.10.2014. Державні випробування (ДВ) БММ-4С пройшли на території ДП «ХКБМ» в період з травня по червень включно 2015 р. Відповідно до Наказу Міністра оборони України від 30.03.2016 р. №171 та з Наказом Міністра внутрішніх справ України від 04.11.2016 р. №1159 броньована санітарно-евакуаційна машина БММ-4С (згідно специфікації В1326сб-1) прийнята на озброєння ЗС України та Національної гвардії України відповідно.

У той же період паралельно з БММ-4С проводилися ДВ броньованої ремонтно-евакуаційної машини БРЕМ-4РМ. Відповідно до Наказу Міністра оборони України від 04.04.2016 р. №183 та з Наказом Міністра внутрішніх справ України від 04.11.2016 р. №1160 броньована ремонтно-евакуаційнамашина БРЕМ-4РМ (згідно специфікації В1324сб-1) прийнята на озброєння ЗС України та Національної гвардії України відповідно.

Типові випробування варіантів машин БММ-4С (специфікація В1326сб-2) та БРЕМ-4РМ (специфікація В1324сб-2) із заміною силової установки на альтернативну (DEUTZ ВF6М1015СР, коробка передач Allison 4500SP з гідротрансформатором ТС-451) та внесеними конструктивними змінами на підставі зауважень і пропозицій за результатами ДВ, пройшли в першому кварталі 2017 року.

Відповідно до Наказу №39 від 23.02.2016 (директора Департаменту озброєння та військової техніки МОУ) в період з 24 лютого по 15 березня 2016 року проведено ДВ БТР-4К (В1321-1).

ДП «ХКБМ» взяло участь в міжнародній виставці зброї та військової техніки IDEX-2017, на якій демонструвався варіант бронетранспортера БТР-4Е з концептуальним бойовим модулем БМ2-30.

 У зв'язку зі структурною реорганізацією посаду «Генеральний конструктор - Начальник ДП ХКБМ» скасовано та з грудня 2015 року призначений Директор ДП ХКБМ Я.М. Мормило, який займав до цього посаду Головного конструктора в ХКБМ.

Бронетранспортер «ДОЗОР»

 

Науково-технічною радою КП ХКБМ від 17 серпня 2001 року було прийнято рішення про розробку шасі багатоцільового колісного транспортного засобу (БКТЗ) і модифікацій на його базі.

Спочатку роботи щодо розробки КД і виготовлення перших зразків БКТЗ проводилися під найменуванням «Меркурій», в подальшому були перейменовані в «Дозор». Незахищений варіант виконання отримав позначення «ДОЗОР-А» (позначення документації «ВУ»), броньований варіант «ДОЗОР-Б» (позначення документації «ВУА»).

Автомобільний варіант виконання «ДОЗОР-А» призначався для оснащення підрозділів збройних сил, спеціальних сил МВС, а також міг поставлятися в структури МНС, громадські організації і реалізовуватися приватним особам. «ДОЗОР-Б» - у варіанті виконання легкого бронетранспортера створювався для застосування в якості основного транспортного засобу в умовах бойових дій (в тому числі із застосуванням зброї масового ураження).

Перші зразки машин демонструвалися на спеціалізованій виставці ISTEK-2004 (засоби захисту і безпеки) в м. Києві в період з 25 по 28 травня. Маршрут м. Харків - м. Київ - м. Харків машини долали своїм ходом.

Обидва зразки оснащувалися чотиритактними, чотирициліндровими рядними дизельними двигунами IVECO 8142.38.11 (EURO-2) максимальною потужністю 90 (122) кВт (к.с.).

У вересні 2004 року проведено показ автомобіля «ДОЗОР-А» і бронетранспортера «ДОЗОР-Б» в м. Харкові на ярмарку і показ потенційному замовнику на території підприємства.

В ході виставок до зразка «ДОЗОР-А» був виявлений інтерес, як з боку державних структур, так і з боку приватних осіб. Однак дослідно-виробнича база ХКБМ і виробництво ДП «Завод ім. Малишева», зважаючи на специфіку завдань підприємств, не дозволяють вести виготовлення подібних автомобілів в такій кількості, яка забезпечувала б рентабельність виробництва. Пропозиції щодо організації спільного виробництва автомобілів типу «ДОЗОР-А» з іншими підприємствами України не знайшли підтримки з їхнього боку. У зв'язку з цим, подальші роботи з розробки багатоцільового колісного транспортного засобу з колісною формулою 4X4 були зосереджені в напрямку вдосконалення тільки одного зразка-бронетранспортера «ДОЗОР-Б».

У 2006 році в ході робіт по виробу «ДОЗОР-Б» (позначення документації «В1320») був поліпшений броньовий захист, встановлений двигун DEUTZ BF 4M 1013 FC (EURO-3) максимальною потужністю 140 (190,5) кВт (к.с.) з автоматичною коробкою передач, встановлений кондиціонер. Протягом року вдосконалений бронетранспортер брав участь у виставках «Авіасвіт-2006» в м. Гостомель Київської обл. і «Зброя та безпека» в м. Київ.

Попередні випробування бронетранспортера проходили з червня 2006 року по березень 2007 року. Дослідний зразок «ДОЗОР-Б» взяв участь в міжнародній виставці зброї і військової техніки IDEX-2007 в Абу-Дабі (ОАЕ), в червні 2008 року в автошоу КрАЗ-2008, у військових парадах та демонстрації військової техніки в м. Києві в 2009 р . (Присвяченому «Дню незалежності України») і в травні 2010 р. (Присвяченому «65 річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні»). Зразки бронетранспортерів «ДОЗОР-Б» і БТР-4Е демонструвалися на території держави Казахстан в період з 07 по 19 березня 2012 року. 

Державні випробування (ДВ) бронетранспортеру, який отримав назву тактична бойова колісна машина (ТБКМ) «ДОЗОР-Б», проводилися в період з 17 серпня по 20 листопада 2015 року на території ДП «ЛБТЗ» м. Львів.

Перша партія ТБКМ виготовлена ДП «ЛБТЗ» в кількості 10 одиниць і була урочисто передана 18 липня 2016 року в місті Харкові представникам силових структур України. Серійний зразок «ДОЗОР-Б» взяв участь в міжнародній виставці зброї і військової техніки IDEX-2017

Сьогодні ДП ХКБМ присутнє на світовому ринку, як у вигляді розробника, так і у вигляді виробника бойової та спеціалізованої техніки. Наше підприємство готове відстоювати свої позиції шляхом створення конкурентоспроможних нових зразків техніки, що відповідають світовим тенденціям. ДП ХКБМ виконує державні замовлення щодо забезпечення бойовими броньованими машинами силових структур України. Наша техніка пройшла бойові випробування, як за кордоном, так і на території України.

Аналізуючи результати роботи останніх десяти років, можна підвести підсумок: на цьому відрізку були свої успіхи і поразки, але найголовніше - залишився дієздатний колектив харківських танкобудівників-розробників; КБ не довелося міняти свій профіль - значить залишився досвід минулих років; значну частину колективу складає молодь - отже у колективу є майбутнє.

ХКБМ має достатній потенціал для вирішення будь-яких технічних завдань і продемонструвало здатність виконувати роботи в сучасних ринкових умовах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Iсторія | MorozovKMDB
Т-84

У 1993 році ХКБМ прийняло рішення продовжити розробки на базі танка Т-80УД, в результаті чого був створений основний бойовий танк Т-84. Роботи над Т-84 проводились під керівництвом Михайла Демьяновича Борисюка, який очолив ХКБМ у 1990 році і керував бронетанкобудівництвом України.

Перший дослідний зразок Т-84 був створений у 1994 році, і в тому ж році було прийнято рішення виготовити ще кілька машин. Ці зразки внаступному були піддані всебічним випробуванням на підприємстві і армійських полігонах. Після успішного завершення програми випробувань в кінці 90-х Т-84 в 1999р. був прийнятий на озброєння Української Армії під назвою БМ "Оплот". 24 серпня 2000р. 10 танків "Оплот" (остання модифікація танка Т-84) брали участь в параді, присвяченому десятиріччю незалежності України.

Т-84 пропонувався на експорт і був одним з танків, що брав участь в порівняльних випробуваннях в Греції в 1998р., в Туреччині в 2000р. і в Малайзії в 2000р. у межах тендерів на постачання основних бойових танків в указані країни.

Випробування в Греції були для того часу унікальною подією, оскільки вперше в історії післярадянський танк серії "Т" проходив випробування за методиками НАТО разом з кращими зразками танків НАТО.  Т-84 змагався із західними "колегами" доволі успіфшно, але в ході випробувань виявилося, що конструкції танку невистачає декілької технологічних "новинок", головним чином у сфері ветроніки. Уроки, отримані під час випробувань, не пройшли дарма для конструкторів Т-84, і в наступному всі зусилля були спрямовані на створення більш сучасної модифікації танка, в якому поєднувалися б кращі риси західних і радянських танків. В цій роботі були досягнуті значні успіхи, що призвело до створення удосконаленої конфігурації танка - Т-84У, яка характеризувалась значними доробками конструкції, що дозволили покращити цілу низку характеристик з метою бути на рівні зі всіма іншими сучасними танками. А саме, була впроваджена більш досконала тепловізійна система, а також супутникова система навігаційного забезпечення, незалежний лазерний далекомір для командира танку, сучасна система урахування вигину ствола та ін. 

ХКБМ проводило гнучку і наполегливу політику на конкурентонасиченому ринку експорту танків. Зокрема, у другій половині 1999 року і в першій половині 2000 року зусилля конструкторів були спрямовані на створення танку з озброєнням стандарту НАТО. Задача була в тому, щоб перетворити так серії "Т" в танк, який відповідав би стандартам НАТО щодо озброєння і боєприпасам. Роботи були успішними і призвели до створення спеціальної модифікації танка Т-84, яка отримала назву "Оплот" (в ході робіт він називався "Т-84-120") і оснащалася 120-мм гладкоствольною гарматою стнандарту НАТО та автоматом заряджання, розміщеному в кормовому відсіку башти. Дана модифікація була спеціально доопрацьована виходячи з вимог, що пред'являлися до танку Командуванням сухопутних військ Туреччини. Після проведення випробувань на підприємстві у квітні 2000р. цей зразок був направлений до Туреччини, де він пройшов всебічні випробування у квітні-червні 2000р. під наіменуванням "Ятаган".

Випробування в Туреччині були най "всеобіймаючими" з усіх коли-небудь проведених до цього міжнародних випробувань танків і включали в себе три етапи. Перший етап проводився зимою протягом 4-х тижнів на полігоні у горах. Другий етап проходив на стаціонарному випробувальному полігоні весною протягом місяця і головним чином складався із випробувань маневреності, в тому числі рух "змійкою", оберти танку на місці і в русі навколо своєї вісі, випробування приємістості, повороти в русі з будь-якою швидкістю і з різними радіусами повороту. Третій етап являв собою двомісячні випробування в польових умовах, які прохоли влітку і головним чином складалися зі стрільбових випробувань.

Вказані випробування наявно продемонстрували, що Т-84 однаково ефективний в різнгих умовах Європи, Азії і інших регіонах і здатний виконувати завдання, які ставляться перед ним, у будь-яких умовах на складній місцевості.

Ускладнення конструкції танка Т-84 викликало необхідність розробки високоефективних компьютеризованих засобів навчання. Перший досвід в цій галузі ХКБМ отримало ще у 1996 році, коли був створений тренажер механіка-водія танку із застосуванням компьютерних технологій. У другій половині 90-х років ХКБМ поставило до Пакистану кілька тренажерів механіка-водія танка Т-80УД.

Початковий варіант тренажера механіка-водія був статичний. Але незабаром був розроблений покращений варіант - динамічний тренажер механіка-водія, який ставився на динамічну платформу з трьома ступенми свободи. В кінці 90-х були створені нові тренажери - тренажер навідника, тренажер командира та комплексний модульний тренажер екіпажу танка Т-84. Всі ці тренажери встановлювались на динамічні платформи з трьома ступенями свободи.

Iсторія | MorozovKMDB

Танк Т-84 на выставке "IDEX'97" в Объединенных Арабских Эмиратах (1997 г.)